Уникальный блогсервис с выплатами

Вчера я обещала выложить стихи того самого поэта с Беляевки,так что я слово фактически сдержала. Держите чтиво. В-) ———————————————— Автор віршів: Бабок Михайло Володимирович,с.Граданиці МАТУСИНА КОЛИСКОВА Тихо й ніжно співала матуся Гарну пісню колискову свою. В неї вклала вона серце й душу І свою материнську любов. Я ніколи цього не забуду. Дуже вдячний,матуся,тобі, Що в дитинстві мені ти правила Віру в правду,надію в людей. Ти співала пісень мені багато, Неможливо їх всі пам'ятать. Та для мене були воні гарні, Під твій спів я завжди засинав. Я ніколи цього не забуду. Дуже вдячний,матуся,тобі, Що в дитинстві мені ти правила Віру в правду,надію в людей. Немає в світі ніколи рідніше. Ти ангел для мене,свята. Я цілую матусині руки, Які зробили багато добра. Я ніколи цього не забуду. Дуже вдячний,матуся,тобі, Що в дитинстві мені ти правила Віру в правду,надію в людей. Я не знав багато в дитинстві: Чи виспалась матуся моя, Чи боліли у неї ніженьки,руки, Чи боліла її голова. Я ніколи цього не забуду. Дуже вдячний,матуся,тобі, Що в дитинстві мені ти правила Віру в правду,надію в людей. Неможливо забути дитинство І матусю рідненьку мою, Мозолисті матусині руки, Які гладили голівку мою. Я ніколи цього не забуду. Дуже вдячний,матуся,тобі, Що в дитинстві мені ти правила Віру в правду,надію в людей. Якось швидко рока пролетіли. І матусі вже давно нема. А слова я її пам'ятаю: "Будь справедливим,не роби людям зла". Я ніколи цього не забуду. Дуже вдячний,матуся,тобі, Що в дитинстві мені ти правила Віру в правду,надію в людей. Мамо рідна,моя ти матуся! Ти навчила багато чому, І це потім знадобилось. Спи спокійно,матуся,в раю. РІДНА ОДЕСА Рідна Одеса,моє Чорне море Стали ви свідками,що ворог злий творе Одесу руйнує,будинки палають Богато безвиних людей він вбиває. Одеса моя мила,тебе я кохаю Чорноморська перлина,та пахнеш ти гарю. Тебе поважаю - тобою пишаюсь Бо кращого міста,неде в світі немає. На вулицях міста,важе квітнуть каштани Розкрились фіалки,заквітли тюльпани Одеса живе,вона гордість свою має Неякий агресор її не здолає. Одеса моя мила,тебе я кохаю Чорноморська перлина,та пахнеш ти гарю. Тебе поважаю - тобою пишаюсь Бо кращого міста,неде в світі немає. Наш любий Привоз,одеські базари, Залізничний вокзал — функцінують і далі. Місто моє стійке,Одеса працює, А ворог скажений злиться,лютує. Одесо моя мила,тебе я кохаю Чорноморська перлина,та пахнеш ти гарю. Тебе поважаю,тобою пишаюсь Бо кращого міста,неде в світі немає! Як надоїли рашистів погрози, З печаллю дивлюсь на материнські сльози. Не хочеться слухать,як вдови ридають, Не хочется дивитись,як Одеса палає. Одесо моя мила,тебе я кохаю Чорноморська перлина,та пахнеш ти гарю. Тебе поважаю,тобою пишаюсь Бо кращого міста,неде в світі немає! Місто моє гарне,Одеса мені люба, Дуже всім хочется,щоб війни не було Бо надоїло сирен зле гудіння Хочеться людям жити спокійно. Одесо моя мила,тебе я кохаю Чорноморська перлина,та пахнеш ти гарю. Тебе поважаю,тобою пишаюсь Бо кращого міста,неде в світі немає! МАЛЬОВНИЧЕ МІСТО На півдні Одещини,в моїй Україні Знаходиться місто мальовниче моє. Біляївкою люди його величають, Воно неме радість і віє теплом. Біляївка рідна,ти для мене найкраща. Дарувала нам спокій,я інакше став жить. Перестав я вагатись,людям став довіряти, І тебе ненаглядна,щиро я полюбив. На березі річки,біля плавнів вербових Заснували тебе удалі козаки. Багато вже років з того часу минуло, А Біляївка квітне і чарує людей. Біляївка рідна,ти для мене найкраща. Дарувала нам спокій,я інакше став жить. Перестав я вагатись,людям став довіряти, І тебе ненаглядна,щиро я полюбив. Над обрієм сонце свій промінь кидає На землю вже впала ранкова роса. Біляївки мила,як дівчина вродлива На віки дана нам ця божа краса Біляївка рідна,ти для мене найкраща. Дарувала нам спокій,я інакше став жить. Перестав я вагатись,людям став довіряти, І тебе ненаглядна,щиро я полюбив. Верхівки дерев промінь сонця ласкає, Вітерець колихає на них гілочки, Зозуля кукує,соловейко співає: Дуетом виконують для Біляївки гімн. Біляївка рідна,ти для мене найкраща. Дарувала нам спокій,я інакше став жить. Перестав я вагатись,людям став довіряти, І тебе ненаглядна,щиро я полюбив. Біляївку рідну ніч вже покрила, Місяць – чабан там отару жене. Отара розбіглось,навколо вже смеркло, А місяць спокійно за нею іде. Біляївка рідна,ти для мене найкраща. Дарувала нам спокій,я інакше став жить. Перестав я вагатись,людям став довіряти, І тебе ненаглядна,щиро я полюбив. Не може бути мови — Біляївка чудова! Вона чарує душу,зігрівая серця. Місто моє гарне,дуже яскраве В душу запало,полонило мене. Біляївка рідна,ти для мене найкраща. Дарувала нам спокій,я інакше став жить. Перестав я вагатись,людям став довіряти, І тебе ненаглядна,щиро я полюбив. РІЧКА МОЯ РІДНА В нашім Придністров'ї,річка така є, Що людей чарує,радує мене. Стрімка наша річка,хоч вода мутна, Людей вона приваблює,це радість рибака. Річка моя рідна,сивий Турунчук. Ти гарніш для мене,ніж Південний Буг. Ти для мене радість - мій найкращій друг! Як тебе люблю я,милый Турунчук. До річки прив'язався,казкове в ній щось є, Якщо її не бачу – дратувати це мене. Моя чудова річка,це ліки,це бальзам. Її мою рідненьку,не зраджу,не продам. Річка моя рідна,сивий Турунчук. Ти гарніш для мене,ніж Південний Буг. Ти для мене радість - мій найкращій друг! Як тебе люблю я,милый Турунчук. Біжить вона століття,змиває берега. Завжди вона красуня,яскрава - чарівна. Схилили низько крони осока і верба, Бо дуже вони вдячні,що в річці є вода. Річка моя рідна,сивий Турунчук. Ти гарніш для мене,ніж Південний Буг. Ти для мене радість - мій найкращій друг! Як тебе люблю я,милый Турунчук. Річка нас лікує,спокій нам дає. Вона людей чарує,ця річка щось святе, По берегам ожина,шипшина очерет. Ця річка-чарівниця,Придністровський оберег. Річка моя рідна,сивий Турунчук. Ти гарніш для мене,ніж Південний Буг. Ти для мене радість - мій найкращій друг! Як тебе люблю я,милый Турунчук Моя бурхлива річка,радість ти моя Без тебе я сумую,серце груди жме Тебе дуже кохаю,тобою я живу, Для зустрічі з тобою,завжди я час знайду. Річка моя рідна,сивий Турунчук. Ти гарніш для мене,ніж Південний Буг. Ти для мене радість - мій найкращій друг! Як тебе люблю я,милый Турунчук. ———————————————— Ах да,сами сканы выложенны вот здесь. Так,сказать,для ценителей оригиналов. Ну а теперь немного об авторе стихов: Тот дед живёт в селе Градевицы,иногда посещая Беляевку. У него есть дочка по имени Валерия,работающая,если моя память не подводит,то ли преподавательницей инглиша,то ли переводчицей,то ли и то,и другое,но да ладно,пофиг. Впрочем его стихотворчество мама оценила с достоинством,сравнив его аж с самой Лесей Украинкой. Впрочем,мне его стихи тоже понравились. Жаль,что я успела сфоткать только четыре его стиха и сделать селфи с ним,ибо дошла его очередь посещать адвоката... Ах да,я редко выставляю фото себя напоказ,ибо мне не очень хочется слишком часто светить своим фейсом в интернете. Но конкретно этот пост - исключение из правил,хоть и получилась та фотка не очень из-за спешки. Ах да,для сумнящихся. Я - девушка,но внешне - пацанка 80 левела (ещё и немного полненькая (60 с чем-то кг) для своих 160 см). Впрочем,лично для меня,конкретно это самовыражение приносит только комфорт и радость. Да и по поводу веса почти не парюсь. Ибо,ну его нафиг эти стереотипы о женской красоте. И вообще,красота - чисто абстрактное и субъективное понятие,на которое можно натянуть всё,что угодно,вкючая муху и пылесос. :-) ДИСКЛЕЙМЕР ТИОРИНУ: Не делай ИИ-эдиты фоток со мной в кадре. Особенно тех,на которых в кадре есть не только я,но и любые другие люди. Фотки с моим (и не только) фейсом,в отличии от моего творчества - не опенсорс,даже,если они выложенны в открытый доступ.

Короче. Позавчера,29 июня,я ехала в Беляевку,ибо я ж буду наследницей папиной хаты и 7 га земли в Кургане. В общем,мне,впервые за долгое время,пришлось тупо в 5 часов утра вставать,шоб в 7 успеть на автобус. Поездка туда прошла успешно. В общем,посетили местную государственную адвокатскую канторку,причём успела я с мамой до открытия онной. Потом собрались ещё люди,среди них был аж сам ПОЭТ местного разлива,но о нём немного расскажу в следующем посте + его стихи в кол-ве 4 штук предоставлю. Так вот,мы с мамой пришли четвёртыми после деда. Ну а потом,моя мама немножко поскандалила с очень дотошной адвокатессой,но да ладно,ибо в конце мини-скандала,нас послали аж на село Выгода (к которому на автобусе хрен доберёшься,только электричка),ибо нужны были некоторые документы (ох уж эта украинская бюрократия). Впрочем,мама договорилась с администрацией Березани,шоб ей в ближайшие дни,привезли те самые документы с Выгоды к ней. После этого,мы гуляли по центру Беляевки. И да,там были Аврора с Кошиком,АТБ,какая-то Олександра,и другие магазины. Ещё есть неработающий фонтан,военкомат,дом культуры,библиотека,памятник основателям и мемориал советским и украинским солдатам. Даже рынок Центральный у них есть,правда он напомнил скорее смесь Привоза и Слободского рынка,но да ладно. А ещё имеется инсталляция I♥️Bilyaivka с лилией рядом. Ну и красивые муралы,с рыбкой и кувшинками (на одной из остановок),правда я их не успела сфоткать. Ах да,центр Беляевки чем-то напомнил некоторые улицы Одессы,не знаю почему,но всё же,мне понравилось там гулять. После прогулки я,мама и мой брат посетили местное кладбище. Со слезами почтили память бабушки,дяди,дедушки (которого я не видела вживую) и соседей,которые жили рядом с хатой бабушки. Ну а после обратно поехали на автобусе домой. Жарище в тот момент было невыносимым. Впрочем,обратно мы также успешно добрались. После этого всего,я после обеда спала ещё 5 часов. Впрочем,вчера я спала с 20 вечера до 8 утра,но с перерывом с полночи до 2 ночи. Эх,а ведь это только начало,ибо возможно в будущем ещё раз посетим этот город... Ах да,следующий пост будет завтра,ибо нужно перевести сканы стихов в текстовом виде.

--- - вы еще не привыкли к таким приколам?

Посмотрела как-то видео от одной антифа-анархо-художницы про т.н. «повесточку» (ака токенизм) и я с ней согласна на все 100%,так,как меня тоже бесят корпорации,которые в погоне за деньгами и отбеливанием репутации перед обществом (а также с присутствием рядом комформизма,творческой импотенции,страха коммерческого провала и лицемерия),вместо того,чтобы например,снять что-то стоящее (и желательно новое или хотя бы годный римейк) с репрезентацией,создают для галочки тонны халтуры без норм сюжета и прописанных персонажей,с конфликтами,недостатками в характере и противоречивостью (притом ещё получаются слащавыми,иногда стереотипными,а иногда ещё и Мэри/Марти/Тэрри Сьючками,короче картонки),но при этом,чтобы было больше спецэффектов,пафоса,лишнего экшона... Впрочем,противоположность этому (то же самое,но уже в обратную сторону,т.е. консервативизм. Причём иногда идущий рука об руку с вышеперечисленным,особенно в плане цензуры для китайского рынка,например) тоже бесит. В инди-индустрии (не важно,кино,мульт,игры и другие медиа),в отличии от мейнстрима,такой фигни в основном нет (конечно бывает и вышеперечисленное,но это скорее не из-за жажды денег (хотя такое тоже бывает),а из-за неопытности,нежелания вникаться в матчасть и так далее. Да и к тому же,такого вроде бы мало. По крайней мере в моём опыте взаимодействия с инди-индустрией,но это не точно,ибо субъективщина). Может это даже и хорошо,что у меня есть перфекционизм. Ибо он иногда помогает нормально прописывать мою вселенную. Особенно персов и особенно главных. Вот честно,я хочу,чтобы например,мою Сару Кацман (ака Одесса) запомнили не только как небинарную (с нормативными местоимениями она/её) пацанку,носящую юбки и имеющую сомнения по поводу своей секс-ореинтации и прочего,но и как персону с неоднозначным прошлым,со своими переживаниями по поводу будущего (причём иногда очень мрачными),с психотравмами,некоторой импульсивностью в решениях,проблемами с регулированием эмоций (особенно в моментах,когда она плачет) и иногда балансированием на грани между цинизмом и идеализмом. Ну и как человека,который умеет использовать в бою слова (особенно в виде юмора),кулаки,ноги и огнестрел,но не умеет правильно применять белую магию воды из-за небольшого недостатка соответсвующих знаний. Короче,я хочу,чтобы моих персонажей прежде всего полюбили (и/или ненавидели,кому как) как неидеальных и многогранных личностей,а не как пустые картонки с одной функцией. И я над этим кропотливо стараюсь,хоть иногда и получается неидеально из-за моего недостаточного опыта,знаний и моей любви к кринжу и трешу,особенно в плане юмора. Но я не опускаю руки и имею нехилую надежду того,что я всё же достигну своего личного идеала и буду собой гордится,но это уже произойдёт нескоро. Возможно,что даже в далёком будущем,ХЗ. Но всё же,я никогда не сдамся,ибо я иногда упёртая. И упоротая,гы-гы. XD П.С.: Я не упоминала японскую индустрию развлечений,ибо ситуация там вроде бы примерно похожа на американскую по части мейнстрима,но при этом и не похожа одновременно. Впрочем,как и постсоветскую (особенно российскую и украинскую. Там вообще почти всё печально. Кроме немногих перлов,по типу Атомик Харт,Сталкер 2 и других интересностей). Хотя инди-индустрия там в одинаковом (или нет,ХЗ) положении,но со своими особенностями. И да,то,о чём пишу,касается именно наших времён,т.е. 2020-е годы. Так,как это всё стало лучше видно именно в этот промежуток времени.