Активность: все открытые посты по тегу
почти личное
(новые сверху), стр 10

1 2 3 4 5 6 7 8 9
10

Перерыв на обед (фото не 2014 года)

Фото не 2014 года. В фотике дата была не правильная.

Ремонт. Некогда сайтом заниматься.

А пропал я на месяц, благодаря укртИЛИкому.

Тупею с каждым днем. Преодолеть = Подолати.

Сегодня бегал и пришло мне в голову слово "преодолеть". Начал згадувати як воно звучить на українській мові... Так і не зміг його перекласти :( Только добравшись домой, вспомнил об этом. Забывать что-то - это еще полбеды, а забывать о том что забываешь - це вже катастрофа. Якби я не сидів біля компутера - то вже отупів би до нормального рівня. Став би таким як більшість.

Почистив рибу (одну вкрали)

Почистив дві Поки повернувся-розвернувся...
Сусідський кіт спундюкав одну рибину. Мені залишилась тільки одна.

’’Дибіл, плять’’

Приїхав я тільки що з магазину. Підходжу до дверей, хотів дістати ключі із карманів... Туди-сюди... а ключів нема. Глянувши на двері, побачив, що я ключі забув в дверях. Тому і промовив в голос назву цього поста.

Хто я? (про Яника-танкіста, про єдиний магазин, про що люди балакають)

Іще задовго до того, як я став мільйонером, я займався всякою хєрньою. Картоплю саджав, підгортав, воював із жужуками, прополював, викопував..., помідори, перці та капусту саджав, прополював, поливав. Коли у мене була вода в дворі (ну, еее, свердловина і мотор були справні для поливу огороду), то я весною посадив три відра картоплі. Прополював її, підгортав, жуків травив, поливав... І виросла вона мені аж по плечі (чи до плечей). Прям якісь дерева, а не картопелька... Ну і прийшов час викопувати. Виявилось, що хтось вкрав одне відро картошки. Як я це порахував, попередньо не викопавши всю картоплю? Тю-ю... ну саджав я три відра, а викопав два. І та картошка %:;((( ну така... як горох. Але це мене остаточно не вбило. Весною наступного року посадив я сотню помідорів (хотів восени закрити на зиму), але води для поливу не було. Я спеціально слідкував за прогнозами, щоб зразу ж після того, як я посаджу помідорки, були дощі. Ну ясєнь-красєнь що за прогнозами повинні бути дощі, але насправді ніяких дощів не було і всі помідори через пару днів посохли к їбеням. Плюнув я на огород і посилено зайнявся творенням цього сайту.
 
Наше село Залупівка таке монуньке як... (ну дуже мале село, всі знають один одного). Деякі жителі села, котрі полюбляють багато балакати, постійно всовуючи свої шмаркляві носи в явно не їхні справи, постійно навчають всіх, "як треба жити". Ну ця біда не оминула і мене. Колись я почув таку розмову в магазині (у нас є аж один магазин, ми найкрутіше село серед всих ближніх сел). Початок розмови я пропустив і точно не зрозумів хто конкретно розмовляв , але навотсрюкавши свої вухоньки почув: - ... та воно не здорове, нема ні квартири, ні машини, навіть мопеда нема. У нього нема ні копійки, кому воно нужне? Я не піду за нього... - Ну не кажи, гроші у нього є. От тільки ума до грошей нема. Колись шось з Нової Почти віз. Я спитала в нього - шо везеш? - таа, книжки заказав. Буду просвіщаться - а ну ж давай показуй, шо то за книжки, скіки потратив на них? - ну ось ця стоє 800 грн, оця 1200 грн, а оцю дуже дешево взяв, повезло, із скидкою купив за 400 грн. Це почула Сінтія (я впізнав її голос). - от дюрне! та не шоби дюрне, а... словєй такіх ні нахажу. Лутше би купіл калбаскі, вон там етіх... пільмєнєй, сєл би і наєлся. Ох, мне би січас двє тищі... - він же якийсь сайт робе, то може йому дєйствітєльно нужні оті книжки? Но за такі гроші... - та він постійно слайт якийсь робе. Коли його не встрітиш, йому всіхда ніколи, шось він ото всіхда думає... хм-м... Слайт - шо воно таке? Його можна з’їсти? - та хай хоч чим не-будь занімається. Як кажуть "чим би дитя не тішилось, якби не плакало". Колись побачила його і кажу "тобі треба картошка на посадку? зайди до мене, я тобі не дорого продам". Та який там хєр?, яка там картошка, який огород... Шо з того Романа буде? Сам скаже "да, все ви правильно говорите", а сам зробе все по своєму. Колись встрітила його в лісі. Він іще й бігає в лісі, бо считає себе товстим. А сам же худющий і здохлющий... ага так ото встрітила я його і кажу "ти, лацюга, ти хоч біля двору бур’яни повиривай". Він сказав "харашо. повириваю", і побіг дальше. І шо ви думаєте? Той бур’ян і до сих пір там. Тут в магазин заходить Яник-танкіст. Танкіст він тому що з самого срання і до утра пече в танчіки. Коротше кажучи повністю відбитий користувач World of Tanks. Заходить і запитує: - кого обсуждаєм, кому кісточки перемиваєм? - та про Романа ми тут бєсєдуєм - ааа, тільки ви тихіше. А ще краще про нього взагалі навіть думати поганого нічого не думайте. Бо оце ви тут його обсуждаєте, а він зараз або шось дома робить, або спить, або іще десь лазе, але все що про нього ви оце тут кажете - він якось чує. Колись я шось у нього по компутерам спитав. Він сказав шо треба оте і оте зробити. А я і кажу "та страшнувато якось, а вдруг згорить?" Він сказав "та не сри". Понятно, шо він мав на увазі "не бойся", але я після цього три.. три тижні не міг в туалет сходить.
Хто я?
Кому яке діло хто автор цього сайту? Скільки нас? Звідки ми? Що хочу сказти однозалупцям, сельчанам односельчанам, Залупівківчанам:
ІДІТЬ В/НА..., ЗАБУВ У ВАС ЗАПИТАТИ, ЯК МЕНІ ДОЖИВАТИ ВЛАСНЕ ЖИТТЯ.
фото магазину пізніше опублікую. Він у нас один. Наша гордість ;%:))) - у вас такого нема. Ось магазин
1 2 3 4 5 6 7 8 9
10