Активность: все открытые посты по тегу

почти личное

(новые сверху), стр 8

Мене вся ота очевидна фігня мало хвилює. Мене більш цікавлять дивні події, що відбувались. Але так як я іще сам не розібрався що то було, то я вам не можу пояснити — бо сам до кінця не зрозумів. А стосовно всього іншого — складного нема нічого: або, або, або: 1 - або конкретно в селі вирішили прибрати аптеку (9 чи 11, якщо не більше, аптек) для такого села - це явно перебір. Хоча чим більший вибір — тим для споживача краще. І чому саме було обрано цей РУАН? Я не знаю. 2 - або на всеукраїнському рівні власники аптечних мереж щось не поділілили і вирішили прибрати цілу мережу аптек — конкуренція. 3 - або дійсно хтось щось побачив і вирішив продовжити традицію Аліскіна — писати пісульки. 4 — або іще шось... Стосовно 3 пункту: В даному конкретному випадку так не робиться. Помітили ви щось, зібрали докази (відео, фото, можливо іще щось)... Зібрались всі разом і за кілька хвилин знесли торгову точку. Розбіглися в різні сторони. Але, (якщо почати, чи продовжити нести ахінєю) мені всі оці продавці, покупці, кришєватєлі і вся інша погань взагалі аж ніяк. Навіть не фіолетово. Справа не в тому що продають, справа в тому що є попит. І я не бачив і не чув щоб хтось з татупєдів хоч раз щось хрюкнув про необхідність прийняття закону про пропаганду здорового образу життя. Можна ж зобов’язати всі телеканали хоча б раз на день ставити корисну соціальну рекламу. Кому це потрібно? Та нікому - всим нас*ати. 1 — або наркомафія, щоб дізнатись хто написав? Тільки в чому тут смисл/сенс? 2 — або співробітник РУАНу, по указанію начальства, щоб перевірити чи реально в мережі аптек таке твориться 3 - або співробітник РУАНу, по указанію начальства, по причині вказаній в пункті 1. 4 — або іще щось/хтось... Я не знаю кому було адресовано донєсєніє, але мабуть донєсєніє не дійшло до адресата (чи адресатів). Про наскрізь мєнтовсько-прокурорську Укрпошту я навіть говорити нічого не хочу. А з приводу кур'єрських служб (нова пошта та інші інвайти з розбитими годинниками на логотипах) те саме, що і з Укропочтой.

Коротюнка замєточка про підполковника СБУ який був у мене дома. Веселити деградуючу фейсбучну публіку я не збираюсь. 30 жов... бл., Все це почалось раніше. Не хочу всих деталей описувати. Десь приблизно в середині/в кінці серпня 2018 я помітив і відчув що щось дивне і не класифікуєме відбувається. Щоб пояснити що конкретно відбувалось потрібно написати в рази більше тексту. Та і не кожен зрозуміє що до чого, як і навіщо. Тому я не буду про це розказувати. 30 жовтня 2018 підходить (але спочатку він поспілкувався із сільським бабйом, що стояло на початку вулиці і мабуть комусь отсас… обсмо… перемивали кісточки) до воріт якийсь мужик і говорить: - я підполковник сбу. ви аліскін? - ну да і нє, а шо хто і до чого? - трішки ахрінєвая, запитав я - ну ми о вас всьо знаєм, я підполковник сбу, щас ксіву покажу... Своє прізвище, ім'я не сказав. А зразу ж швидко-швидко поліз по своїх карманах у пошуках ксіви. Дістав він портмонє коричневого кольору, знайшов вкладку з потрібною ксівою і махає нею у мене перед носом. Дивлюсь я на ту ксіву і понімаю, шо я шото недопоніаю. Там була кругла пєчать "РУАН" і напис "Внутрішня служба безпеки ..." Не помню шо то за безпека така і до кого/чого вона відносилась. Як звуть цього кределя - я не знаю. Не звернув уваги, але кажись по-батькові його “Александрович”. Це я підмітив коли змусив його пред’явити ксіву іще раз. Його портмонє було товстеньким, мабуть там була ціла куча ксів, на всі випадки життя. Так як ксіва була в потмонє, то можливо що то була проста бумажка, яку можна надрукувати на будь-якомсу кольоровому принтері. - ви пісалі что-то? - ??? я багато чого пишу. Шо конкретно? - ну там напрімєр в сбу ілі в прокуратуру? - тю, бл., ну писав я і в сбу і в прокуратуру, і в міліцію. Он іще пів мішка бумаги осталось від тої писанини. Шо конкретно "я пісал" і коли? - ну по поводу аптєк ілі еще чего-то...? - ааа, ну колись, не помню в якому годі, в якійсь аптеці шось мені не понравилось, даже не помню шо іменно, і я вкантакті... - та нет, не вкантакте. я же уже сказал: в покуратуру, в міліцію, сбу, может еще куда? и не когда-то, а относітєльно надавно. - ??? та нічого я нікому нікуда не писав. А коли це “относітєльно недавно”?, і до чого тут я? - ну так ти точно нє пісал нічєго і нікуда? А то єслі пісал, то ето уже крімінальная статья "За клєвету". Ти точно нічєго нє пісал, а єслі пісал, то ... сейчас новий закон "за клєвєту". Ти пісал что-то? - та не писав я нічого нікому. Толку від всякої писанини нема ніякого. Я то тут при чому? шо случилось? І яка стаття “за клєвєту”? - не давно прінялі закон… і єсть стаття “за клєжвєту” - номер статті який? - я не помню/не знаю. Сейчас законы постоянно изменяются. - ну а шо сталось і коли хтось шось пісал? - та тут такоє дєло: Кто-то написал донос на аптеку і подпісаля твоім імєнєм,... Всьо ето прішло нам аж на адміністрацію прєзідєнта і ми щас виясняєм... Ти точно нічего не пісал? - нє, нє пісал. А коли це було? - в конце авгутса…, а может у тебя есть враги которые просто решили тебя подставить, ілі может ето какая-то общественная організація, актівісти...? - та не знаю я. А шо і про яку аптеку хтось шось мог написати...? - укралі партію сільнодєйствующих етіх... антібіо.. анабол… - анастетіков – поправив я його - ну сільнодєйствующіх обєзбалівающіх. Ета партія была предназначена для фронта, а ми получілі інформацію что іменно ета партія продаєтся через аптечную сєть РУАН. Я из Кієва... і уже два дня в Днєпре... Разбіраємся... Но тут еще не понятно, дэйствітєльно лі ета партія продайоця через аптечную сеть. Вполне возможно что ето конкуренти напісалі чтоби убрать аптеку. Сичас аптека перерегистрируеться под другую аптеку. Потому что открыто криминальное производство. И аптека перерегистрируеться для того чтоби как-бє уйти от названия РУАН... Так ты точно нічєго не пісал? і нє знаєш кто би мог ето сдєлать? - сівши на стінку і взявшись за свою голову, розпоів він мені. - шо, голова болить? - з усмішкою запитую я. Мабуть не всі знають, що спілкуватись зі мною не просто. Під час спілкування у співрозмовника починає боліти голова, потім він поступово переходить в змінений стан, потім навіть може впісятись і вк*тись, потім зовсім втрачає свідомість і настає смерть. - ... Я два дня не спал. - потираючи виски, відповів він. - а вчора то ви тут їздили? Я вам шо звізда, знаменитість якась?, щоб мене приховано фоткать? І ето… можу я подивитись на ту писанину? я можу по стилю написання дещо прояснити. - нет, это же секретниє докумєнти. Но я могу тебе пріслать только без "шапок", без заголовков докумєнтов. - Мне еще нужно чтобы мы с тобой напечатали один документ… - ??? який докумєнт? І почєму іменно “напєчатать”? - ну ти жє пісать не можеш… потому і тє документи билі напєчатани. Они же знают что ти пісать нє можєш, вот и напечатали… Під час розмови хтось зателефонував. То був його “подчинньонний”. Він запитав у цього “падпалковніка” чи довго він у мене буде… Вони приїхали не прям до двору, а машину поставили на початку вулиці, майже в лісі. І цей “падпалковнік” пояснив мені, що свого “подчінньонного” він відправив у ліс, збирати гриби. А коли він його відправляв по гриби, то той говорив про мене “а може у нього зброя? Може він небезпечний”. Під час нашого прєлєсного опчєня “падпалковнік” запитав мене, чи є у мене зброя. Я на нього глянув окосєвшимі глазмі… І показав на іржавий кинджал – ним я зчищав/вирівнював глину біля вікон. В той період мені допомогли з вікнами. Два пластмасованих вікна мені пришпандьорили. Але зимою особо тепло не було. Але якби були оті старі вікна – то я до весни може б і не дожив. За весь час опчєнія “падпалковнік” разів п’ять запитував мене: “А гриби в лісі є?” Потім цей падпалковнік есбеу запитав і записав у мене дату народження і сказав що іще заєдет к паре чєловек, порасспрашиваєт іх. Мабуть з поздоровленням буде така ж ситуація, як із "сєкрєтнимі докумєнтамі". Виходячи з двору я нагадав йому щоб він прислав мені документи шо оні получілі аж на адміністрацію прєзідєнта. Дав йому свою електронну адресу. Коли він вже направлявся з двору, то іще раз сказав: “ми знаєм о вас всё… знаєм что у вас справка єсть...” А коли вони на повних газах пролетіли на автомобілі біля двору, то я навіть номер машини не помітив. Пилюки багато було. Довелось запрпягати Тюхтія і на ньому відправитись навздогін. Аж в центрі побачив що то за авто таке. І номер дізнався. Джип майже чорного кольору, ззаду-зліва-зверху наклейка у вигляді морди тварини із сімейства котячих. Здається морда тигра. Номер авто (перші дві букхфи може і не такі) –

АЕ 20 02 НВ

. Я також записав номер ксіви цього “падпілковніка”. Якщо кому цікаво, то якщо я знайду його в купі сміття – можу і його вказати. Тільки навіщо? Який з цього толк? Потім… В той же день, і протягом іще кількох днів, було у мене бажання написати в СБУ про цей дивний візит, цього дивного падпалковніка-грібніка. Але поглянувши на півмішка моїх пісульок… - перехотілось мені відволікати СБУ від їхньої роботи. Всього-всього не написав, але основну суть візиту падпалковніка передав. Можливо я пізніше стилізую текст під одну мову. Легше буде читати. Вже дещо виправив і доповнив Я, мабуть, аж післязавтра, напишу другу частину. Сьогодні-завтра не хочу сидіти біля компутера. Очам потрібен відпочинок. Хочу біля двору погребтись і бл., якось відремонтувати лісапєд. А то мене вчора чуть по асфальту не розкатали біля короткого мосту, там десь біля 5етажки. Тюхтія вже справив. Але він іще хромий на одне колесо. --- В 2 частині не буде нічого страшного або смішного. Буде сумне.

А пропал я на месяц, благодаря укртИЛИкому.

Сегодня бегал и пришло мне в голову слово "преодолеть". Начал згадувати як воно звучить на українській мові... Так і не зміг його перекласти :( Только добравшись домой, вспомнил об этом. Забывать что-то - это еще полбеды, а забывать о том что забываешь - це вже катастрофа. Якби я не сидів біля компутера - то вже отупів би до нормального рівня. Став би таким як більшість.

Почистив дві Поки повернувся-розвернувся... Сусідський кіт спундюкав одну рибину. Мені залишилась тільки одна.

Іще задовго до того, як я став мільйонером, я займався всякою хєрньою. Картоплю саджав, підгортав, воював із жужуками, прополював, викопував..., помідори, перці та капусту саджав, прополював, поливав. Коли у мене була вода в дворі (ну, еее, свердловина і мотор були справні для поливу огороду), то я весною посадив три відра картоплі. Прополював її, підгортав, жуків травив, поливав... І виросла вона мені аж по плечі (чи до плечей). Прям якісь дерева, а не картопелька... Ну і прийшов час викопувати. Виявилось, що хтось вкрав одне відро картошки. Як я це порахував, попередньо не викопавши всю картоплю? Тю-ю... ну саджав я три відра, а викопав два. І та картошка %:;((( ну така... як горох. Але це мене остаточно не вбило. Весною наступного року посадив я сотню помідорів (хотів восени закрити на зиму), але води для поливу не було. Я спеціально слідкував за прогнозами, щоб зразу ж після того, як я посаджу помідорки, були дощі. Ну ясєнь-красєнь що за прогнозами повинні бути дощі, але насправді ніяких дощів не було і всі помідори через пару днів посохли к їбеням. Плюнув я на огород і посилено зайнявся творенням цього сайту.

Наше село Залупівка таке монуньке як... (ну дуже мале село, всі знають один одного). Деякі жителі села, котрі полюбляють багато балакати, постійно всовуючи свої шмаркляві носи в явно не їхні справи, постійно навчають всіх, "як треба жити". Ну ця біда не оминула і мене. Колись я почув таку розмову в магазині (у нас є аж один магазин, ми найкрутіше село серед всих ближніх сел). Початок розмови я пропустив і точно не зрозумів хто конкретно розмовляв , але навотсрюкавши свої вухоньки почув: - ... та воно не здорове, нема ні квартири, ні машини, навіть мопеда нема. У нього нема ні копійки, кому воно нужне? Я не піду за нього... - Ну не кажи, гроші у нього є. От тільки ума до грошей нема. Колись шось з Нової Почти віз. Я спитала в нього - шо везеш? - таа, книжки заказав. Буду просвіщаться - а ну ж давай показуй, шо то за книжки, скіки потратив на них? - ну ось ця стоє 800 грн, оця 1200 грн, а оцю дуже дешево взяв, повезло, із скидкою купив за 400 грн. Це почула Сінтія (я впізнав її голос). - от дюрне! та не шоби дюрне, а... словєй такіх ні нахажу. Лутше би купіл калбаскі, вон там етіх... пільмєнєй, сєл би і наєлся. Ох, мне би січас двє тищі... - він же якийсь сайт робе, то може йому дєйствітєльно нужні оті книжки? Но за такі гроші... - та він постійно слайт якийсь робе. Коли його не встрітиш, йому всіхда ніколи, шось він ото всіхда думає... хм-м... Слайт - шо воно таке? Його можна з’їсти? - та хай хоч чим не-будь занімається. Як кажуть "чим би дитя не тішилось, якби не плакало". Колись побачила його і кажу "тобі треба картошка на посадку? зайди до мене, я тобі не дорого продам". Та який там хєр?, яка там картошка, який огород... Шо з того Романа буде? Сам скаже "да, все ви правильно говорите", а сам зробе все по своєму. Колись встрітила його в лісі. Він іще й бігає в лісі, бо считає себе товстим. А сам же худющий і здохлющий... ага так ото встрітила я його і кажу "ти, лацюга, ти хоч біля двору бур’яни повиривай". Він сказав "харашо. повириваю", і побіг дальше. І шо ви думаєте? Той бур’ян і до сих пір там. Тут в магазин заходить Яник-танкіст. Танкіст він тому що з самого срання і до утра пече в танчіки. Коротше кажучи повністю відбитий користувач World of Tanks. Заходить і запитує: - кого обсуждаєм, кому кісточки перемиваєм? - та про Романа ми тут бєсєдуєм - ааа, тільки ви тихіше. А ще краще про нього взагалі навіть думати поганого нічого не думайте. Бо оце ви тут його обсуждаєте, а він зараз або шось дома робить, або спить, або іще десь лазе, але все що про нього ви оце тут кажете - він якось чує. Колись я шось у нього по компутерам спитав. Він сказав шо треба оте і оте зробити. А я і кажу "та страшнувато якось, а вдруг згорить?" Він сказав "та не сри". Понятно, шо він мав на увазі "не бойся", але я після цього три.. три тижні не міг в туалет сходить. Кому яке діло хто автор цього сайту? Скільки нас? Звідки ми? Що хочу сказти однозалупцям, сельчанам односельчанам, Залупівківчанам: фото магазину пізніше опублікую. Він у нас один. Наша гордість ;%:))) - у вас такого нема. Ось магазин