Скільки ти коштуєш?

Одного разу до Майстра прийшов молодий чоловік і сказав: - Я прийшов до тебе, бо відчуваю себе таким жалюгідним і нікчемним, що мені не хочеться жити. Всі навколо твердять, що я невдаха, тюхтій і ідіот. Прошу Тебе, Майстер, допоможи мені! Майстер, мигцем глянувши на юнака, квапливо відповів: - Вибач, але я зараз дуже зайнятий і ніяк не можу тобі допомогти. Мені потрібно терміново владнати одну дуже важливу справу, - і, трохи подумавши, додав: - Але якщо ти погодишся допомогти мені в моїй справі, то я із задоволенням допоможу тобі в твоєму горі. - З ... з задоволенням, Майстер, - пробурмотів той, з гіркотою відзначивши, що його в черговий раз відсувають на другий план. - Добре, - сказав Майстер і зняв зі свого лівого мізинця невелику каблучку з гарним каменем. - Візьми коня і скачи на ринкову площу! Мені потрібно терміново продати цю каблучку, щоб віддати борг. Постарайся взяти за неї побільше і ні в якому разі не погоджуйся на ціну нижче золотої монети! Скачи ж і повертайся якомога швидше! Юнак взяв каблучку і поскакав. Приїхавши на ринкову площу, він став пропонувати каблучку торговцям, і ті спочатку з цікавістю розглядали його товар. Але варто було їм почути про золоту монету, як вони тут же втрачали до каблучки будь-який інтерес. Одні відкрито сміялися йому в обличчя, інші просто відверталися, і лише один літній торговець люб'язно пояснив йому, що золота монета - це занадто висока ціна за таку каблучку і що за неї можуть дати хіба що мідну монету, ну в крайньому випадку срібну. Почувши слова старого, молодий чоловік дуже засмутився, адже він пам'ятав наказ Майстра ні в якому разі не опускати ціну нижче золотої монети. Обійшовши весь ринок і запропонувавши каблучку добрій сотні людей, юнак знову осідлав коня і повернувся назад. Сильно пригнічений невдачею, він увійшов до Майстра. - Майстер, я не зміг виконати твого доручення, - з сумом сказав він. - У кращому випадку я міг би виручити за каблучку пару срібних монет, але ж ти не велів погоджуватися менше, ніж на золоту! А стільки ця каблучка не вартує. - Ти тільки що сказав дуже важливі слова, синку! - відгукнув Майстер. - Перш, ніж намагатися продати каблучку, непогано було б встановити її справжню цінність! Ну а хто може зробити це краще, ніж ювелір? Скачи-ка до ювеліра та запитай у нього, скільки він запропонує нам за каблучку. Тільки що б він тобі не відповів, не продавай каблучку, а повертайся до мене. Юнак знову скочив на коня і відправився до ювеліра. Ювелір довго розглядав каблучку через лупу, потім зважив її на маленьких вагах і, нарешті, звернувся до юнака: - Передай Майстру, що зараз я не можу дати йому більше п'ятдесяти восьми золотих монет. Але якщо він дасть мені час, я куплю каблучку за сімдесят, враховуючи терміновість угоди. - Сімдесят монет ?! - юнак радісно засміявся, подякував ювеліру і щодуху помчав назад. - Сідай сюди, - сказав Майстер, вислухавши жваву розповідь молодої людини. І знай, сину, що ти і є ця сама каблучка. Дорога й неповторна! І оцінити тебе може тільки справжній експерт. Так навіщо ж ти ходиш по базару, очікуючи, що це зробить перший зустрічний?
1 views
Borys
p: 73 | c: 137 | f: 36
Hello world!
Для просмотра комментариев выполните вход на сайт