ч 1.1 Підполковник СБУ у мене дома (доповнення і виправлення)

Коротюнка замєточка про підполковника СБУ який був у мене дома. Веселити деградуючу фейсбучну публіку я не збираюсь. 30 жов... бл., Все це почалось раніше. Не хочу всих деталей описувати. Десь приблизно в середині/в кінці серпня 2018 я помітив і відчув що щось дивне і не класифікуєме відбувається. Щоб пояснити що конкретно відбувалось потрібно написати в рази більше тексту. Та і не кожен зрозуміє що до чого, як і навіщо. Тому я не буду про це розказувати. 30 жовтня 2018 підходить (але спочатку він поспілкувався із сільським бабйом, що стояло на початку вулиці і мабуть комусь отсас… обсмо… перемивали кісточки) до воріт якийсь мужик і говорить: - я підполковник сбу. ви аліскін? - ну да і нє, а шо хто і до чого? - трішки ахрінєвая, запитав я - ну ми о вас всьо знаєм, я підполковник сбу, щас ксіву покажу... Своє прізвище, ім'я не сказав. А зразу ж швидко-швидко поліз по своїх карманах у пошуках ксіви. Дістав він портмонє коричневого кольору, знайшов вкладку з потрібною ксівою і махає нею у мене перед носом. Дивлюсь я на ту ксіву і понімаю, шо я шото недопоніаю. Там була кругла пєчать "РУАН" і напис "Внутрішня служба безпеки ..." Не помню шо то за безпека така і до кого/чого вона відносилась. Як звуть цього кределя - я не знаю. Не звернув уваги, але кажись по-батькові його “Александрович”. Це я підмітив коли змусив його пред’явити ксіву іще раз. Його портмонє було товстеньким, мабуть там була ціла куча ксів, на всі випадки життя. Так як ксіва була в потмонє, то можливо що то була проста бумажка, яку можна надрукувати на будь-якомсу кольоровому принтері. - ви пісалі что-то? - ??? я багато чого пишу. Шо конкретно? - ну там напрімєр в сбу ілі в прокуратуру? - тю, бл., ну писав я і в сбу і в прокуратуру, і в міліцію. Он іще пів мішка бумаги осталось від тої писанини. Шо конкретно "я пісал" і коли? - ну по поводу аптєк ілі еще чего-то...? - ааа, ну колись, не помню в якому годі, в якійсь аптеці шось мені не понравилось, даже не помню шо іменно, і я вкантакті... - та нет, не вкантакте. я же уже сказал: в покуратуру, в міліцію, сбу, может еще куда? и не когда-то, а относітєльно надавно. - ??? та нічого я нікому нікуда не писав. А коли це “относітєльно недавно”?, і до чого тут я? - ну так ти точно нє пісал нічєго і нікуда? А то єслі пісал, то ето уже крімінальная статья "За клєвету". Ти точно нічєго нє пісал, а єслі пісал, то ... сейчас новий закон "за клєвєту". Ти пісал что-то? - та не писав я нічого нікому. Толку від всякої писанини нема ніякого. Я то тут при чому? шо случилось? І яка стаття “за клєвєту”? - не давно прінялі закон… і єсть стаття “за клєжвєту” - номер статті який? - я не помню/не знаю. Сейчас законы постоянно изменяются. - ну а шо сталось і коли хтось шось пісал? - та тут такоє дєло: Кто-то написал донос на аптеку і подпісаля твоім імєнєм,... Всьо ето прішло нам аж на адміністрацію прєзідєнта і ми щас виясняєм... Ти точно нічего не пісал? - нє, нє пісал. А коли це було? - в конце авгутса…, а может у тебя есть враги которые просто решили тебя подставить, ілі может ето какая-то общественная організація, актівісти...? - та не знаю я. А шо і про яку аптеку хтось шось мог написати...? - укралі партію сільнодєйствующих етіх... антібіо.. анабол… - анастетіков – поправив я його - ну сільнодєйствующіх обєзбалівающіх. Ета партія была предназначена для фронта, а ми получілі інформацію что іменно ета партія продаєтся через аптечную сєть РУАН. Я из Кієва... і уже два дня в Днєпре... Разбіраємся... Но тут еще не понятно, дэйствітєльно лі ета партія продайоця через аптечную сеть. Вполне возможно что ето конкуренти напісалі чтоби убрать аптеку. Сичас аптека перерегистрируеться под другую аптеку. Потому что открыто криминальное производство. И аптека перерегистрируеться для того чтоби как-бє уйти от названия РУАН... Так ты точно нічєго не пісал? і нє знаєш кто би мог ето сдєлать? - сівши на стінку і взявшись за свою голову, розпоів він мені. - шо, голова болить? - з усмішкою запитую я. Мабуть не всі знають, що спілкуватись зі мною не просто. Під час спілкування у співрозмовника починає боліти голова, потім він поступово переходить в змінение стан, потім навіть може впісятись і вк*тись, потім зовсім втрачає свідоість і настає смерть. - ... Я два дня не спал. - потираючи виски, відповів він. - а вчора то ви тут їздили? Я вам шо звізда, знаменитість якась?, щоб мене приховано фоткать? І ето… можу я подивитись на ту писанину? я можу по стилю написання дещо прояснити. - нет, это же секретниє докумєнти. Но я могу тебе пріслать только без "шапок", без заголовков докумєнтов.
(іпать-копать. я оце зараз згадую як все це було і сльози виступають від сміху. шо за нахєр? шо за сюрреалізм?)
- Мне еще нужно чтобы мы с тобой напечатали один документ… - ??? який докумєнт? І почєму іменно “напєчатать”? - ну ти жє пісать не можеш… потому і тє документи билі напєчатани. Они же знают что ти пісать нє можєш, вот и напечатали… Під час розмови хтось зателефонував. То був його “подчинньонний”. Він запитав у цього “падпалковніка” чи довго він у мене буде… Вони приїхали не прям до двору, а машину поставили на початку вулиці, майже в лісі. І цей “падпалковнік” пояснив мені, що свого “подчінньонного” він відправив у ліс, збирати гриби. А коли він його відправляв по гриби, то той говорив про мене “а може у нього зброя? Може він небезпечний”. Під час нашого прєлєсного опчєня “падпалковнік” запитав мене, чи є у мене зброя. Я на нього глянув окосєвшимі глазмі… І показав на іржавий кинджал – ним я зчищав/вирівнював глину біля вікон. В той період мені допомогли з вікнами. Два пластмасованих вікна мені пришпандьорили. Але зимою особо тепло не було. Але якби були оті старі вікна – то я до весни може б і не дожив. За весь час опчєнія “падпалковнік” разів п’ять запитував мене: “А гриби в лісі є?” Потім цей падпалковнік есбеу запитав і записав у мене дату народження і сказав що іще заєдет к паре чєловек, порасспрашиваєт іх.
Мені скоро др (15.05), я чекаю на поздоровлення.
Мабуть з поздоровленням буде така ж ситуація, як із "сєкрєтнимі докумєнтамі". Виходячи з двору я нагадав йому щоб він прислав мені документи шо оні получілі аж на адміністрацію прєзідєнта. Дав йому свою елекронну адресу. Коли він вже направлявся з двору, то іще раз сказав: “ми знаєм о вас всё… знаєм что у вас справка єсть...” А коли вони на повних газах пролетіли на автомобілі біля двору, то я навіть номер машини не помітив. Пилюки багато було. Довелось запрпягати Тюхтія і на ньому відправитись навздогін. Аж в центрі побачив що то за авто таке. І номер дізнався. Джип майже чорного кольору, ззаду-зліва-зверху наклейка у вигляді морди тварини із сімейства котячих. Здається морда тигра. Номер авто (перші дві букхфи може і не такі) –
АЕ 20 02 НВ
. Я також записав номер ксіви цього “падпілковніка”. Якщо кому цікаво, то якщо я знайду його в купі сміття – можу і його вказати. тут буде фото смітника Тільки навіщо? Який з цього толк? Потім… В той же день, і протягом іще кількох днів, було у мене бажання написати в СБУ про цей дивний візит, цього дивного падпалковніка-грібніка. Але поглянувши на півмішка моїх пісульок… - перехотілось мені відволікати СБУ від їхньої роботи. Всього-всього не написав, але основну суть візиту падпалковніка передав. Можливо я пізніше стилізую текст під одну мову. Легше буде читати. Вже дещо виправив і доповнив Я, мабуть, аж післязавтра, напишу другу частину. Сьогодні-завтра не хочу сидіти біля компутера. Очам потрібен відпочинок. Хочу біля двору погребтись і бл., якось відремонтувати лісапєд. А то мене вчора чуть по асфальту не розкатали біля короткого мосту, там десь біля 5етажки. Тюхтія вже справив. Але він іще хромий на одне колесо. --- В 2 частині не буде нічого страшного або смішного. Буде сумне.
Через деякий час буде друга частина цієї ахінєї.
Якби цього клоуна у мене не було, то я б ніколи не дізнався що і чому було осінню2018.
0 views
Роман Алискин
p: 362 | c: 499 | f: 433
Создатель tbs-mbs, иногда (всегда) несу ахинею
Для просмотра комментариев выполните вход на сайт
285 x 150
285 x 150
285 x 150