На мене сьогодні наїхали. Заходжу я магазин… ааа, нєє, спочатку хочу розповісти про раннєє утро цього дня.
Їхав я платити за свєт... Вирішив забігти глянути на шпротню в ОщадБанці...
Бліін, вони (люди) як бактеріі, з кожним разом їх стає все більше і більше. Вони розмножуються в чергах?, чи шо?
Попрямував в РапузенБанкАваль. Тихо спокійно, швидко і без черги заплатив я за свєт. Але, але...
Є одне (а може і не одне) “
але”. В РапузенБанціАваль комісія з оплати становить 30-50 грн. І вчора, і сьогодні я платив в цьому Рапузені. І мені абсолютно похр... що при сплаті 100 грн комісія буде 30 грн.
Чому мені похр...? Тому що оті задрипані 30 або 50 грн абсолютно ніщо, в порівнянні з тим часом, який би я втратив при стоянні в чергах в прівєдБанці чи ОщадБанці. Я заплатив за економію самого безцінного, що може бути в людини. Я заплатив за економію часу.
Потім іще десь їздив — сам не помню де. Куди пєдалі крутились, туди і їхав.
Тепер про магазін:
Тільки я зайшов в магазин, мене швидко скрутили невідомі люди: дорослі чоловік і жінка, і якась менша жінка.
Я навіть не встиг зрозуміти що сталося, а мене вже взапитують:
- Шо ти там про магазин написав?
- Який магазін?..., ааа, ну ніччо я не писав. - Здогадався я в чому справа і про що мене запитують.
- там просто фотографія іще, кажись, з 2000 якогось року і написано “Знайомтесь, Оксана із Залупівки”. А шо страшного? - одночасно пояснив і запитав я.
- Нам люди сказали шо ти всяку хвігню... всяке не хороше пишеш... А ну кажи правду!
- закричала менша жінка, і влупила мені замороженою рибою прям міжду глаз, по голові.
Риба виявилась дійсно добре замороженою, бо після того як мене нею пригріли, у мене перед очима почали кружлятати красиві білосніжні сніжковики, засяяли зіроньки, земля почала тікати від мене. Я ледве не впопав.
- а до чого тут залупівка?
- продовжували мене допитувати і лупити замороженою рибою по гоболі.
- Та я ж сказав шо там нема ніччо такого страшного. Є фоторафія магазину і написано “оскана із залупівки” - плутатаючи слова, почав я виправдовуватись.
- а Залупівка — це село в якому ми живемо. І звідки я знаю чому воно так називається? Може через назву річки і село так називається. Я ж село не називав, і річку тоже не я називав... Самі можете подивитись... а то шо люди балакають — так то їм робити більше нема чого. От вони і балакають. - вирвавшись від мучітєлєй, і відбігши до дверей промовив я. І швидко, не чекаючи іще однієї гарячої дебело замороженої риби, вибіг на двір, взяв лісапєд в руки і покрутив пєдалі..., щоб *** нє далі.
Тепер мені страшнякувато появлятись біля того магазіна. Народ шось вигадає... а мене знову будуть лупити замороженою рибою :(
Ау, люди-сельчани, ви хоч підіть розкупіть всю ту рибу. Тоді я вже буду менш страшнякуватись, коли буду проїжджати біля того магазіна.
А вкінці хочу подякувати деяким односельчанам: Дякую вам за брехню добріхування і перебріхувння.
2019-04-18 мене дійсно чуть не вбили в магазині. Власники магазину самі не бачили цього поста, а довірились пліткам. І через це виникла не приємна ситуація.
Дякую фантазьорам із села!
І також дякую тим людям, що сліпо вірять всьому про що балакають інші.
взапитують = запитують
кружлятати красиві білосніжні сніжковики = кружляти красиві білосніжні сніжинки
впопав = впав
по гоболі = по голові
плутатаючи = плутаючи
страшнякувато = страшно
страшнякуватись = боятись
---
дописую в 2022: пару картинок зникло з цього написання. Може пізніше згадаю що там було і відредагую.