Посты Роман Алискин с тегом
почти личное майже особисте
, стр 2

1 2 3

Ходила до мене Горпина Хитропопа

З'явилось у мене трішки вільного часу.
Вирішив дещо опублікувати.
Раніше я обіцяв-обіцяв і от нарешті.
Я довго думав чи писати про це чи ні. Вкінці зазначу чому я все-таки вирішив розповісти дещо із житія-битія.
Кінець літа, початок осені...
Колись мені сусідка сказала, що бачила у мене у дворі якусь лічность. Я запитав, коли конкретно вона помітила. Сусідка сказала що тоді-і-отоді та лічность ходила у мене по дворі. Хм-м... дивно, подумав я, мене ж тоді не було дома. Потім, через тижня два, я їду додому і бачу що згадувана лічность іде по дорозі від мого (чи біля) мого дому. Я не бачив чи та лічность була у мене в дворі чи ні. Просто зустрів її і не звернув уваги. Але знову сусіди докладають: “... бачили, вона лазила у дворі. То твоя жінка? Бо ми її стали часто бачити у тебе дома...” Я відразу і не допер що до чого.
Середина осені...
Приходить до мене та лічность і говорить: “У тебе сто грам є?” Культурно послав я її.
Кінець осені, початок зими...
Погода на дворі дуже не тепла. Приходить до мене лічность і говорить: “Пусти мене на квартіру. Я собі вже давно шукаю до кого піти на квартіру... Я буду тобі посуду мити, буду помогати, і те і се...” Я кажу у мене ситуація не дуже хороша. Зимою холодно, літом жарко. Буває таке що нема чого їсти. Лічность відповідає таким тоном як в церкві співають чи відспівують, проотяжноо, плааксиво: “Ну у мене тоже все погано. Зімою холодно, і свєту дома нема, і їсти нема чого... Ну так я ото у людей ходю просю. Пусти меене на кваартіруу, я буудуу тобі помогаати, посудуу миити...” .
- - -
Я вже зрозумів хто ій іще влітку розповів про мене. Коли до мене приходила Оксана, то коли ми с... спілкувалися, то вона якось сказала: - Давай я тебе женю на Олі - на якій такій Олі? - ну вона біля мене живе, отам тіпа десь біля кладбища - ааа, та ну її на... Була вона колись у мене. Це було давно-давно. Вона тоді літом в +35 співала “ой мароз, мароз...”. Я від таких жахаюсь. - ха-ха-ха, була? Співала? Ну так вона така ж відірвана як і ти. Як кажуть “два сапога — пара”.
- - -
Ото така розмова була у мене з Ксюнькою. Хто ж знав, що вона дійсно “буде мене женить”, і хто міг подумати що та Оля почне ходити до мене в гості? А от що було далі... - я і сам нємножко в шоккє від того всього. Повертаємось до лічності, до Олі. Всих цікавих/не цікавих деталей не хочу описувати. - а покажи мені хату - тю, та там нема чо дивитись. Там щас холодно і не особо чисто - а оце в тебе стара хата? ти в ній не живеш? можна я там буду жити? - там холодно і лампочок нема. - так у тебе тоже свєту нема? - та ні! просто в цій хаті лампочок нема. - а, а дай мені лампочку, я провірю чи там свєєт є - електрика там є. в старій хаті ЛАМПОЧОК нема Тим часом на дворі стало дуже холодно, та і я вийшов надвір в тапочках і не вдітий. Кажу Олі, “кофе будеш”. Впустив її в хату, бадяжу кофє... Запитую: - тобі скіки сахарю? - три ложєчки Собі я зробив чай. Сидимо в кімнаті, кліпаєм одне на одного кліпалками... - ну шо ти іще розкажеш? - запитує Оля мене - а шо я тобі вже розказав? - ну, еее, як ти вообще? - уточнює Оля ... І знову почала: “Пусти мене на квартіруу, я будуу тобі помогати, будуу посуду мити, буду прибиратии... у тебе моюще є? У мене є. Я можу принестии...” - протяжно-церковно заспівала Оля. “Давай спочатку пару днів поживеш у мене, а дальше буде видно” - відповів я. А сам думаю — ну шо за фігню я чудю? Оля сказала що сходе візьме свої вєщі і прийде до мене... Жду я, жду... її нема і нема. “Ну от і добре, значить її не буде” - подумав я з полегшенням. І тільки я так подумав, з’являється ця лічность із одним поліетиленовим пакетом. В тому пакеті всі її речі. Кинув я їй серед кімнати матрац, якусь подушку і одіяло знайшов. Сам розлігся на кроваті. Поки вона іще думала що їй робити, я майже став засинати, але повністю заснути я не міг. Моя голова була у філософському перевантаженні. Я думав-думав про всяке-різне... Але гроші сховав у карман. Бо були у мене деякі “любі друзі”. Один в хаті зі мною, інший водяний насос з ями тягне. Тільки я виходжу на двір, той друг що в хаті, дзвонить іншому, докладає йому про те, що я пішов надвір. Почала лічность вкладатись. Зняла ритузи... ой, не ритузи, а киртузи, ну тобто кирзаки (чоботи). І в кімнаті заблаухало не дуже приємним запахом. Перевернувся я до стіни, а там іще “кращий” смердозапах. Кішка, сцикля, понисцикала десь під кроватью. Лежу я в цих благоуханіях і чманію. А думок різних-всяких!, аж через вуха вистрибують... Тут я вирішив трішки порушити тишу. Кажу: - Оля, Оль, давай *бацця - У мене є чоловік... - у відповідь почув я, і згадав “старую пєсню о главном”. Мабуть вона скаже що він щас на заробітках в городі - подумав я і запитую: - ого, а де він? - він на заробітках... - відповіла вона і почала іще шось розказувати, але я її не слухав. ... Знову настала пауза... Я іще раз висунув... пропозицію, але на цей раз я промовив це, ледве стримуючись від сміху. Чомусь мені було весело. Сам не знаю чому. - Оль, давай *бацця - ну я ж тут для того шоб тобі помогати, посуду мити, прибирати — почала вона церковно співати... *бацця я не хотів. Зимою “ніжний мішка мій міжніжний” засинає до весни. Мені було цікаво, яка ригакція буде в Олі. Знову тиша... Потім вона крутилась, крутилась,... перднула, піднялась і промовила сама до себе чи до мене “Я в туалєт”. Пройшло 2 хвилини, 7 хвилин, 15 хвилин... На годнник я не дивився, але приблизно так і було. Прислухаюсь я, може вона провалилась в туалет і кричить щоб її витягували, або іще гірше, може надворі перечепилась через щось і вже трупом десь лежить. Ввімкнув я світло на дворі, побачив що вхідна хвіртка відкрита. І в ту ніч в іншому кінці села була якась п’янка. Пісні лунали на все село, щось орали — ну свято в когось було. І скоріш за все Оля туди і направилась. Закрив я хвіртку, видихнув з полегшення і подумав “Ну от і все, кончились квартіранти”. Зайшов я в хату, розібрав напольну кровать (скрутив матрац, склав покривало, прибрав подушку). Пакет з речами виніс з хати, поклав на стіл біля дверей. Я вже не чекав Олю, ні цієї ночі, ні наступного дня. Наступного дня, аж вечером, завалюється до мене Оля: - я вчора трошки відлучилась, сьогодні я в тебе... - бери кульок і йди додому — сказав я, вказуючи на пакет. Ото такі справи. Але перед тим як публікувати цю історію я довго думав. Спочатку я перехотів описувати ці події. Чому? Ну деякі жителі Залупівки вважають Олю біосміттям. Навіщо зайвий раз про це розповідати? У неї в цьому році, літом, забрали двох дітей в дитячий будинок. Дитячі гроші вона не отримує, тому і теліпається по селу. А іще вона обікрала свою сусідку — поки баба лазила на огороді, чи сракала в туалеті, Оля вичистила холодильник. Але Оля - людина(?) Та тут можна луснути від філософських думок. Під час “квартірованія Олі” я думав-і-думав, та я не знаю що і як тут думати. Чому вирішив аж через кілька місяців описати? Тому що в магазині випадково зустрів Олю. І вона церковно-протяжно почала співати “дай мені грошей...”. А іще я декому обіцяв розповісти про ці пригоди.
Така от історія, малята.

Гаратскіє житєлі і сєльскіє житєлі - в чом разніца?

Скуплявся сьогодні в ахіре… в охріне…, блін, забув як звуть той магазін… О, кажись, згадав! В архідєї… та нє, шось не воно… ааа, Оазис. Воно називається Оазис! Скупляюсь я в тому Оазисі, заходить якийсь малий… (мабуть зі школи ішов?, але в суботу школи нема(?)). Купив він сміттєіжу (якусь чіпсу чи хвіпсу – я не розбираюсь в новомодній сміттєїжі). Коли він хотів виходити з магазину, продавець запитала його: - Ти чого без шапки?, на дворі морозяка такий страшний... - Та я утром ішов в школу і загубив шапку - каже малий. - Хочеш чаю? - запитує продавчиня. - Да - сказав малий. Вони і далі про щось говорили але я вийшов і відразу після мене в магазин залізло кілька покупців. Біля Оазису зустрів знайому, Лізу. - Чого до нас не приходиш? - запитує вона. - Так зіма ж на дворі, сніг. Іще й лісапєт негодний. Може аж весною доберусь до вас. Трішки подумав я про чай, про малого, про школу в суботу, про його загублену шапку, про батьків, які порвуть свого малого на нінашо через загублену шапку… Згадав що хотів купити рукавиці. Пішов до іншого магазину а потім додому, тихо матюкаючи довбаний холод, голод, життя, вся і всих... Але поки дійшов до дому — то стало аж жарко, але ноги були мокрі і задубілі :(( Мораль етой історії... Та яка нахвіг мораль? Колись десь чув розмову про те, що житель міста і житель села відрізняються. От вам і різниця. Чи можлива така ситуація у великих містах? Можливо і можлива, але я все-таки вважаю, що така ситуація малоймовірна у великому місті.

Где-то затерялись трусы (весна - время менять трусы)

Когда я осенью делал ремонт, я передвигал мебель, перекладывал всякие вещи, одежду... И где-то паложил или положил (а может и поклал) свои трусы. Сейчас уже почти весна - время менять трусы. Но не могу найти где я осенью заныкал эти чистые и свежие труселя.
Помогите отыскать
Может они испугались декоммунизации?, и где-то спрятались.
Если кто-то увидит мои чистые и свежие трусы, сообщите им, что они мне необходимы. Путь ко мне возвращаются.

Перерыв на обед (фото не 2014 года)

Фото не 2014 года. В фотике дата была не правильная.

Сьогодні прийшли до мене з воєнкомату

Сьогодні прийшли до мене з воєнкомату Тільки що до мене приїжджали якісь військові (або хтось мабуть з військомату). Пропонували піти трішки повоювати, але не безкоштовно - по контракту. Інші можуть підтвердити це. Бо не до мене одного ті вояки сьогодні/завтра заходять і будуть заходити. --- Коментарі із фейсбуку цікаві!
я розумію, що дибілізм полягає в тому, що я тут публікую скріншоти з фб

Я був дуже злий.

Півночі я ремонтував велосипед... На ньому покришка була отака (вже аж завтра сфоткаю). Та іще й камера пробита. Коли ремонтував - матюкався на все село :(( Заклеївши дірку, поки натягував покришку з підкладками, зробив іще дві дірки :(, тому що з підкладками під покришку, скласти все до купи не дуже просто (або я не вмію
*
). Злився я тому що кілька разів сам дірявив велокамеру, і на додачу іще і насос поламався ТРИ рази. Перший раз насос поламався там де я його на другий день після покупки вже ремонтував. Розірвало (пластмасовий) шланг в місці кріплення біля насосу. Другий раз поламався в середині. Відкрутилось все що було в середині. Якщо в кого буде така поломка, ось навіть відео ремонту є. Але я якось без відео відремонтував насоссяру (не в перший раз така фігня, і не з першим насосом).
Третій раз насос поламався біля з'єднання біля видуву (не знаю/забув як воно називається), ну те місце де ота фігня кріпиться до отієї піпки на велокамері %:)). Також шланг поламався. Справив і цю фігню. Але заклеювання дірок в камері та шукання дірищ на покришці мені особливого задоволення не приносило. Не тому що важко чи нудто, муторно, набридливо... Усвідомлення того, що я на цьому відремонтованому лісапєті навіть до магазину можу не доїхати, відбивало всяку охоту ремонтування (з гімна нічого хорошого не вийде). А потрібно було добратися аж до цивілізації, у центр села, а туди іще далі чим до магазину. І потім (оце одна з головних причин моєї злої лютої злості) доведеться купити такі самі деталі/взадчастини. Потім через два місяці, а може і раніше... знову все по колу. В результаті колесо я так і не відремонтував. Пішов пішки в центер... Поклонився банкомату - згадав деякі (всі) нецензурні слова. Півшов назад, додому. Злющий я був іще через ддуужжее ссммееррддююччіі носки/тухлі. Мабуть в кожного є, чи були тапочки, сапожки, ботинки, кросівки, які дуже-дуже воняють. Достатньо один раз їм засмердітися - і ото вже вічно вони будуть воняти. Я цілу ніч (точніше півночі) в них мучився (чманів від ароматів), і в них же пішов на поклон до банкомату. Прийшов додому, трішки попиляв дрючків, розтопив в хаті, зняв вонючки - попарив ноги і вже якось не дуже я і злий. Зараз буду носки стирать. Вони також смердючі. А завтра знову пішки двигать аж в центер :( в тих же вонючих тапках. І по такі самі гавняні велокамеру і покришку: шось я трішки скаженію від таких думок :%;((( А іще я злий, бо у мене знову почав зуб рости. Вже днів 5 або тиждень трішки поболює.
*
- лісапєторємонт мене вже дістав. І це не тому що я не вмію. Я раз в два місяці постійно, регулярно міняю велопокришки. Інші деталі та механізми якось іще крутяться.

ч 1 Підполковник СБУ у мене дома.

Коротюнка замєточка про підполковника СБУ у мене дома. Веселити деградуючу фейсбучну публіку я не збираюсь. 30 жов... бл., Все це почалось раніше. Не хочу всих деталей описувати. Десь приблизно в середині/в кінці серпня 2018 я помітив і відчув що щось дивне і не класифікуєме відбувається. Щоб пояснити що конкретно відбувалось потрібно написати в раз більше тексту. Та і не кожен зрозуміє що до чого, як і навіщо. 30 жовтня 2018 підходить до воріт дядько і говорить - я підполковник сбу. ви аліскін? - ну да і нє, а шо хто і до чого? - ну ми о вас всьо знаєм, я підполковник сбу, щас ксіву покажу... Своє прізвище, ім'я не сказав. А зразу ж швидко-швидко поліз по своїх карманах у пошуках ксіви. Дістав він портмонє, знайшов вкладку з потрібною ксівою і махає нею у мене перед носом. Дивлюсь я на ту ксіву і понімаю, шо я шото недопоніаю. Там була кругла пєчать "РУАН" і напис "Внутрішня служба безпеки ..." Не помню шо то за безпека така і до кого/чого вона відносилась. Як звуть цього кредаля - я не знаю. Не звернув уваги. - ви пісалі что-то? - ??? я багато чого пишу. Шо конкретно? - ну там напрімєр в сбу ілі в прокуратуру? - тю, бл., ну писав я і в сбу і в прокуратуру, і в міліцію. Он іще пів мішка бумаги осталось від тої писанини. Шо конкретно "я пісал"? - ну по поводу аптєк ілі еще чего-то...? - ааа, ну колись, не помню в якому годі, в якійсь аптеці шось мені не понравилось і я вкантакті... - та нет, не вкантакте. я же уже сказал: в покуратуру, в міліцію, сбу, может еще куда? и не когда-то, относітєльно надавно. - ??? та нічого я нікому нікуда не писав. А шо таке, шо за фігня? Хто шо пісал, і до чого тут я? - ну так ти точно нє пісал нічєго і нікуда? А то єслі пісал, то ето уже крімінальная статья "За клєвету". Ти точно нічєго нє пісал, а єслі пісал, то ... сейчас новий закон "за клєвєту". Ти пісал что-то? - та не писав я нічого нікому. Толку від всякої писанини нема ніякого. Я то тут при чому? шо случилось? - та тут такоє дєло: Кто-то написал донос на аптеку і подпісаля твоім імєнєм,... Всьо ето прішло нам аж на адміністрацію прєзідєнта і ми щас виясняєм... Ти точно нічего не пісал? - нє, нє пісал. - а может у тебя есть враги которые просто решили тебя подставить, ілі может ето какая-то общественная організація, актівісти...? - та не знаю я. А шо про аптеку хтось мог наисати...? - укралі партію сільнодєйствующих етіх... анаболіков... ета партія была предназначена для фронта, а ми получілі інформацію что іменно ета партія продаєтся через аптечную сєть РУАН. Я из Кієва... і уже два дня в Днєпре... Разбираємся... Но тут еще не понятно, дэйствітєльно лі ета партія продайоця через аптечную сеть. Вполне возможно что ето конкуренти напісалі чтоби убрать аптеку. Сичас аптека перерегистрируеться под другую аптеку. Потому что открыто криминальное производство. И аптека перерегистрируеться для того чтоби как-бє уйти от названия РУАН... Так ты точно нічєго не пісал? і нє знаєш кто би мог ето сдєлать? - а можу я подивитись на ту писанину? я можу по стилю написання дещо прояснити. - нет, єто же секретниє докумєнти. Но я могу тебе пріслать только без "шапок", без заголовков докумєнтов.
(іпать-копать. я оце зараз згадую як все це було і сльози виступають від сміху. шо за нахєр? шо за сюрреалізм?)
Потім цей падпалковнік есбеу запитав і записав у мене дату народження і сказав що іще заєдет к паре чєловек, порасспрашиваєт іх. Виходячи з двору я нагадав йому щоб він прислав мені ті документи шо оні получілі аж на адміністрацію прєзідєнта. Дав йому свою елекронну адресу. Всього-всього не написав, але основну суть візиту падпалковніка передав. Можливо я пізніше стилізую текст під одну мову. Легше буде читати. Я, мабуть, аж післязавтра, напишу другу частину. Сьогодні-завтра не хочу сидіти біля компутера. Очам потрібен відпочинок. Хочу біля двору погребтись і бл., якось відремонтувати лісапєд. А то мене вчора чуть по асфальту не розкатали біля короткого мосту, там десь біля 5етажки. --- В 2 частині не буде нічого страшного або смішного. Буде сумне.
Якби цього клоуна у мене не було, то я б ніколи не дізнався що і чому було осєн'ю2018.
Кажись всі підполковники сбу відбились від рук. Ось що видеє ґуголь.

ч 1.1 Підполковник СБУ у мене дома (доповнення і виправлення)

Коротюнка замєточка про підполковника СБУ який був у мене дома. Веселити деградуючу фейсбучну публіку я не збираюсь. 30 жов... бл., Все це почалось раніше. Не хочу всих деталей описувати. Десь приблизно в середині/в кінці серпня 2018 я помітив і відчув що щось дивне і не класифікуєме відбувається. Щоб пояснити що конкретно відбувалось потрібно написати в рази більше тексту. Та і не кожен зрозуміє що до чого, як і навіщо. Тому я не буду про це розказувати. 30 жовтня 2018 підходить (але спочатку він поспілкувався із сільським бабйом, що стояло на початку вулиці і мабуть комусь отсас… обсмо… перемивали кісточки) до воріт якийсь мужик і говорить: - я підполковник сбу. ви аліскін? - ну да і нє, а шо хто і до чого? - трішки ахрінєвая, запитав я - ну ми о вас всьо знаєм, я підполковник сбу, щас ксіву покажу... Своє прізвище, ім'я не сказав. А зразу ж швидко-швидко поліз по своїх карманах у пошуках ксіви. Дістав він портмонє коричневого кольору, знайшов вкладку з потрібною ксівою і махає нею у мене перед носом. Дивлюсь я на ту ксіву і понімаю, шо я шото недопоніаю. Там була кругла пєчать "РУАН" і напис "Внутрішня служба безпеки ..." Не помню шо то за безпека така і до кого/чого вона відносилась. Як звуть цього кределя - я не знаю. Не звернув уваги, але кажись по-батькові його “Александрович”. Це я підмітив коли змусив його пред’явити ксіву іще раз. Його портмонє було товстеньким, мабуть там була ціла куча ксів, на всі випадки життя. Так як ксіва була в потмонє, то можливо що то була проста бумажка, яку можна надрукувати на будь-якомсу кольоровому принтері. - ви пісалі что-то? - ??? я багато чого пишу. Шо конкретно? - ну там напрімєр в сбу ілі в прокуратуру? - тю, бл., ну писав я і в сбу і в прокуратуру, і в міліцію. Он іще пів мішка бумаги осталось від тої писанини. Шо конкретно "я пісал" і коли? - ну по поводу аптєк ілі еще чего-то...? - ааа, ну колись, не помню в якому годі, в якійсь аптеці шось мені не понравилось, даже не помню шо іменно, і я вкантакті... - та нет, не вкантакте. я же уже сказал: в покуратуру, в міліцію, сбу, может еще куда? и не когда-то, а относітєльно надавно. - ??? та нічого я нікому нікуда не писав. А коли це “относітєльно недавно”?, і до чого тут я? - ну так ти точно нє пісал нічєго і нікуда? А то єслі пісал, то ето уже крімінальная статья "За клєвету". Ти точно нічєго нє пісал, а єслі пісал, то ... сейчас новий закон "за клєвєту". Ти пісал что-то? - та не писав я нічого нікому. Толку від всякої писанини нема ніякого. Я то тут при чому? шо случилось? І яка стаття “за клєвєту”? - не давно прінялі закон… і єсть стаття “за клєжвєту” - номер статті який? - я не помню/не знаю. Сейчас законы постоянно изменяются. - ну а шо сталось і коли хтось шось пісал? - та тут такоє дєло: Кто-то написал донос на аптеку і подпісаля твоім імєнєм,... Всьо ето прішло нам аж на адміністрацію прєзідєнта і ми щас виясняєм... Ти точно нічего не пісал? - нє, нє пісал. А коли це було? - в конце авгутса…, а может у тебя есть враги которые просто решили тебя подставить, ілі может ето какая-то общественная організація, актівісти...? - та не знаю я. А шо і про яку аптеку хтось шось мог написати...? - укралі партію сільнодєйствующих етіх... антібіо.. анабол… - анастетіков – поправив я його - ну сільнодєйствующіх обєзбалівающіх. Ета партія была предназначена для фронта, а ми получілі інформацію что іменно ета партія продаєтся через аптечную сєть РУАН. Я из Кієва... і уже два дня в Днєпре... Разбіраємся... Но тут еще не понятно, дэйствітєльно лі ета партія продайоця через аптечную сеть. Вполне возможно что ето конкуренти напісалі чтоби убрать аптеку. Сичас аптека перерегистрируеться под другую аптеку. Потому что открыто криминальное производство. И аптека перерегистрируеться для того чтоби как-бє уйти от названия РУАН... Так ты точно нічєго не пісал? і нє знаєш кто би мог ето сдєлать? - сівши на стінку і взявшись за свою голову, розпоів він мені. - шо, голова болить? - з усмішкою запитую я. Мабуть не всі знають, що спілкуватись зі мною не просто. Під час спілкування у співрозмовника починає боліти голова, потім він поступово переходить в змінение стан, потім навіть може впісятись і вк*тись, потім зовсім втрачає свідоість і настає смерть. - ... Я два дня не спал. - потираючи виски, відповів він. - а вчора то ви тут їздили? Я вам шо звізда, знаменитість якась?, щоб мене приховано фоткать? І ето… можу я подивитись на ту писанину? я можу по стилю написання дещо прояснити. - нет, это же секретниє докумєнти. Но я могу тебе пріслать только без "шапок", без заголовков докумєнтов.
(іпать-копать. я оце зараз згадую як все це було і сльози виступають від сміху. шо за нахєр? шо за сюрреалізм?)
- Мне еще нужно чтобы мы с тобой напечатали один документ… - ??? який докумєнт? І почєму іменно “напєчатать”? - ну ти жє пісать не можеш… потому і тє документи билі напєчатани. Они же знают что ти пісать нє можєш, вот и напечатали… Під час розмови хтось зателефонував. То був його “подчинньонний”. Він запитав у цього “падпалковніка” чи довго він у мене буде… Вони приїхали не прям до двору, а машину поставили на початку вулиці, майже в лісі. І цей “падпалковнік” пояснив мені, що свого “подчінньонного” він відправив у ліс, збирати гриби. А коли він його відправляв по гриби, то той говорив про мене “а може у нього зброя? Може він небезпечний”. Під час нашого прєлєсного опчєня “падпалковнік” запитав мене, чи є у мене зброя. Я на нього глянув окосєвшимі глазмі… І показав на іржавий кинджал – ним я зчищав/вирівнював глину біля вікон. В той період мені допомогли з вікнами. Два пластмасованих вікна мені пришпандьорили. Але зимою особо тепло не було. Але якби були оті старі вікна – то я до весни може б і не дожив. За весь час опчєнія “падпалковнік” разів п’ять запитував мене: “А гриби в лісі є?” Потім цей падпалковнік есбеу запитав і записав у мене дату народження і сказав що іще заєдет к паре чєловек, порасспрашиваєт іх.
Мені скоро др (15.05), я чекаю на поздоровлення.
Мабуть з поздоровленням буде така ж ситуація, як із "сєкрєтнимі докумєнтамі". Виходячи з двору я нагадав йому щоб він прислав мені документи шо оні получілі аж на адміністрацію прєзідєнта. Дав йому свою елекронну адресу. Коли він вже направлявся з двору, то іще раз сказав: “ми знаєм о вас всё… знаєм что у вас справка єсть...” А коли вони на повних газах пролетіли на автомобілі біля двору, то я навіть номер машини не помітив. Пилюки багато було. Довелось запрпягати Тюхтія і на ньому відправитись навздогін. Аж в центрі побачив що то за авто таке. І номер дізнався. Джип майже чорного кольору, ззаду-зліва-зверху наклейка у вигляді морди тварини із сімейства котячих. Здається морда тигра. Номер авто (перші дві букхфи може і не такі) –
АЕ 20 02 НВ
. Я також записав номер ксіви цього “падпілковніка”. Якщо кому цікаво, то якщо я знайду його в купі сміття – можу і його вказати. тут буде фото смітника Тільки навіщо? Який з цього толк? Потім… В той же день, і протягом іще кількох днів, було у мене бажання написати в СБУ про цей дивний візит, цього дивного падпалковніка-грібніка. Але поглянувши на півмішка моїх пісульок… - перехотілось мені відволікати СБУ від їхньої роботи. Всього-всього не написав, але основну суть візиту падпалковніка передав. Можливо я пізніше стилізую текст під одну мову. Легше буде читати. Вже дещо виправив і доповнив Я, мабуть, аж післязавтра, напишу другу частину. Сьогодні-завтра не хочу сидіти біля компутера. Очам потрібен відпочинок. Хочу біля двору погребтись і бл., якось відремонтувати лісапєд. А то мене вчора чуть по асфальту не розкатали біля короткого мосту, там десь біля 5етажки. Тюхтія вже справив. Але він іще хрьомий на одне колесо. --- В 2 частині не буде нічого страшного або смішного. Буде сумне.
Через деякий час буде друга частина цієї ахінєї.
Якби цього клоуна у мене не було, то я б ніколи не дізнався що і чому було осінню2018.

ч 2 Підполковник СБУ у мене дома. (Що то було?)

Що чому хто як навіщо???
Мене вся ота очевидна фігня мало хвилює. Мене більш цікавлять дивні події, що відбувались. Але так як я іще сам не розібрався що то було, то я вам не можу пояснити — бо сам до кінця не зрозумів. А стосовно всього іншого — складного нема нічого: або, або, або:
Що сталося?:
1 - або конкретно в селі вирішили прибрати аптеку (9 чи 11, якщо не більше, аптек) для такого села - це явно перебір. Хоча чим більший вибір — тим для споживача краще. І чому саме було обрано цей РУАН? Я не знаю. 2 - або на всеукраїнському рівні власники аптечних мереж щось не поділілили і вирішили прибрати цілу мережу аптек — конкуренція. 3 - або дійсно хтось щось побачив і вирішив продовжити традицію Аліскіна — писати пісульки. 4 — або іще шось... Стосовно 3 пункту: В даному конкретному випадку так не робиться. Помітили ви щось, зібрали докази (відео, фото, можливо іще щось)... Зібрались всі разом і за кілька хвилин знесли торгову точку. Розбіглися в різні сторони. Але, (якщо почати, чи продовжити нести ахінєю) мені всі оці продавці, покупці, кришєватєлі і вся інша погань взагалі аж ніяк. Навіть не фіолетово. Справа не в тому що продають, справа в тому що є попит. І я не бачив і не чув щоб хтось з татупєдів хоч раз щось хрюкнув про необхідність прийняття закону про пропаганду здорового образу життя. Можна ж зобов’язати всі телеканали хоча б раз на день ставити корисну соціальну рекламу. Кому це потрібно? Та нікому - всим нас*ати.
Хто приїжджав?:
1 — або наркомафія, щоб дізнатись хто написав? Тільки в чому тут смисл/сенс? 2 — або співробітник РУАНу, по указанію начальства, щоб перевірити чи реально в мережі аптек таке твориться 3 - або співробітник РУАНу, по указанію начальства, по причині вказаній в пункті 1. 4 — або іще щось/хтось...
Хто отримав "сєкрєтниє документи"?
Я не знаю кому було адресовано донєсєніє, але мабуть донєсєніє не дійшло до адресата (чи адресатів). Про наскрізь мєнтовсько-прокурорську Укрпошту я навіть говорити нічого не хочу. А з приводу кур'єрських служб (нова пошта та інші інвайти з розбитими годинниками на логотипах) те саме, що і з Укропочтой.

ч. 6 Проект іксНР Выборы2019: почему я не гАлАсую. кАнец.

Почему я не голосую?: Мне все они абсолютно даже не фиолетовы. От моего голоса ничего не зависит, ничего не изменится. И в будующем я не буду себя винить за то, что прогаласавал за какую-то *лять, но в итоге пакращення не наступило, и в ближайшем будующем никакого пакращення не предвидится (и даже не пахнет). И... И если я возле двора сам не уберу, то ни Ййулля, ни Зеленомойский, ни Парашэнка, ни Ляшкозадый не уберут возле моего двора и во дворе. Кто бопетит?: Думаю что Ййулля тымошенчыха станет президенткой, но я не исключаю иных кОндитатов. Почему вона? Ну потому что у нее есть реальная поТТержка и выборная сеть (то есть представители партии вонны) в мелких районах и селах. Поэтому вонна вместе с ее представителями не допустит тотальной фальсификации. После первого тура (и после второго) будут происходить отмены результатов голосования по многим избирательным участкам. Если вонна зафиксирует эти фальсификации ИЛИ на каком-то участке проголосуют не за вонну. А также будут отмены результатов голосования на избирательных участках где ОН (великий и солнцеликий) не наберет достаточно голосов. Если вдруг ОН пройдет во второй тур, а потом внезапно окажется снова типа победителем, то наступит издец Украине. Будет происходить то что я описал в первой части этих блоховзадметок. Будет происходить дальнейшее дробление Украины. НО... Но вдруг побетит Зеленомойское чудо? или еще кто-то иной??? Не знаю... - буду наблядать что будет...
Это интересно.
... ... ...
Мне подсказали что в Крыму и в Донецкой и Луганской области и речи не может быть о выборах потому что это "тымчасово окуповани тэрытории". Хм-м... Почти все кричат КрымНаш, СхидНаш... а люди проживающие там как-бэ лишены права голоса? А также в России "отменили" выборы... Как-то не "па закону" всё это... Жаль что ИгоСвятейшество не может отменить выборы в тех частях Украины, которые не за него. Впрочем подождем окончания первого тура... посмотрим что и как со вторым туром. И
если
ИгоСвятейшество отменит результаты выборов на территориях, где результат его не устроит, то тогда получится из Украины нарезной торт
*
. О сокращениях "они", "он", "вонна", "вонны" "вонну" не хочу объяснять. Кто в курсе тот поймёт.
*
тірт - как сказал бы Н Я Азаров
285 x 80
285 x 150
285 x 150
285 x 150