Борис Шурко: посты по тегу
думкивголос
(новые сверху)

asc
1
2

Ти весь час щось чекаєш

Ти весь час щось чекаєш ... Я, не так давно, зрозумів одну страшну річ: все життя дорівнює слову "чекай". Ти весь час щось чекаєш. Чекаєш, поки охолоне кава. Чекаєш літо. Чекаєш Новий Рік. Чекаєш коли впаде астероїд, і коли твоя кішка нарешті нажереться. Ти чекаєш повідомлення в Фейсбук і дзвінка на телефон. Не важливо скільки тобі, тридцять, сімдесят або п'ять. У сорок ти чекаєш, дружину з роботи, а в п'ять, коли мама забере з садка. І все чекаєш і чекаєш: зарплату, закінчення фільму, у моря погоди, коли підуть зайві кілограми, а прийде сиве волосся. Чекаєш перемогу над своїми страхами і поразки конкурента. Чекаєш, чекаєш, чекаєш. Чекаєш нових переглядів у tbs-mbs.net .... Чекаєш подарунка і просто доброго слова. Чекаєш підступу і трамвай. Чекаєш доставку піци і закінчення робочого дня. І знову чекаєш, чекаєш, чекаєш. Чекають всі, всього і завжди. І навіть полковник чекає на листа, хоча йому ніхто не пише. Але найсолодше те, що хтось чекає і на тебе. Не тому, що від тебе щось потрібно, а просто чекає, тому, що ти є. Не важливо де тебе чекають: в мережі, будинку, або в пеклі .... Поспішайте до тих, хто чекає. Інший раз їм достатньо звичайного "мурк", і їм спокійно, що ти ось, ти тут.

Інтернет - це рай для шизофреніка

Інтернет - це рай для шизофреніка.... Тут він може свою особистість не просто роздвоїти чи навіть потроїти, а ще й прилюдно влаштувати діалог з самим собою, залучаючи до спілкування нічого не підозрюючих користувачів.

Рельєфи патріотизму

В одній вишивальній спільноті сьогодні срач - дівчина вишила на дупі джинсів два тризуби, всі їй пишуть, що це кхм не найкраще місце для державного символу, а вона - "ви нічо не розумієте, це креатив". Дівчина не троль при цьому явно, просто "молода-неопытна". Дивлюсь я на цю дупу з гербом і розумію, що багато ще буде таких дуп, це похмілля, від якого нікуди не дітись. Вже не будуть тризуб та жовто-блакитні прапори на фестивалях прерогативою вузького прошарку укрохіпстерів, ми хотіли щоб це стало модно, і це стало модно. А коли це модно і массово, то певний процент "споживачів" цієї моди (великий процент!), не будуть так трепетно ставитись до цих символів, як хотілося б. Навіть війна не допоможе. Мода не має нічого спільного з душою. І будуть вішати тризуби на жопи, танцювати стриптиз в жовто-блакитному бікіні та носити труси з гербами. І чим далі - тим більше цього буде. А ми, колишні укрохіпстери будемо бурчать: "А от в наші часи...", і возмущатись. Хоча хто знає, може через дупу - й не найгірший спосіб щось прищепити? Все-таки неможливо зробити всі 45 (чи скільки нас там) мільйонів населення ідеологічно підкованими громадянами, наша мета - створити критичну массу людей, які б асоціювали себе з Україною, серед яких це хоча б модно. Хай навіть на дупі....

Крок за кроком

Дріт натягнутий, як струна, Я з жердиною без страхівки Балансую… Іду життям… В серці віра – ото і тільки. Без страху вже, бо він утік, Коли вздрів те бажання жити. Тільки біль підморгнув услід… Лиш би втриматись, не завити… Світ хитається, гамір, шал, Регіт натовпу, що не вміло Ставлю кроки – не так, не сяк, Не туди вигинаю тіло… Я не  бачу їх – висота. Вуха хмарами позакладало. Step by step… Бог мене веде. То хіба уже цього мало?!  © Оксана КУЗІВ "Step by step" – (англ.) крок за кроком

Made in Germany ?

Бувають ситуації, коли товар має особливі властивості, певні якості, репутацію чи інші характеристики, які зумовлені характерними для цього географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням цих природних умов і людського фактора. У цих випадках на попит продукції впливає місце її походження. Зазначення місця походження товару (місце перебування продуцента) являє собою історично найбільш ранню форму позначення виробів і дозволяє розрізняти вироби того самого виду, що виробляються в різних місцевостях. Виникнення такого позначення відноситься до часу поглиблення процесу суспільного поділу праці і появи товарообміну. У цих умовах інформація про властивості товару без зазначення місця перебування виготовлювача не була досить повною, що не задовольняло ні виготовлювачів, ні споживачів. Законодавче врегулювання відносин стосовно вказаних об'єктів інтелектуальної власності як на міжнародному, так і на національному рівнях окремих країн виникло на рубежі XIX -XX століть. У сфері охорони та захисту географічних зазначень на міжнародному рівні сьогодні існує чотири основні міжнародні угоди: Паризька конвенція про охорону промислової власності 1883 року, Мадридська угода про недопущення неправдивих або таких, що вводять в оману, зазначень походження на товарах 1891 p., Лісабонська угода про охорону найменувань місця походження товарів та їх міжнародну реєстрацію 1958 р. та Угода TRIPS 1994 року. Термін «зазначення походження» застосовується у Мадридській угоді про міжнародну реєстрацію знаків від 14 квітня 1891 року, яка, правда, не містить установленого визначення терміна «зазначення походження». Однак ст. 1(3) її містить формулювання, що дає таке роз'яснення цього терміна: «Країною походження вважається країна Спеціального союзу, де заявник має дійсне та нефіктивне промислове чи торговельне підприємство; якщо він не має такого підприємства в країні Спеціального союзу - країна Спеціального союзу, де він має місце проживання; якщо він не має місця проживання в країні Спеціального союзу - країна його громадянства, якщо він є громадянином країни Спеціального союзу.» При цьому в Мадридській угоді не встановлено будь-яких вимог стосовно якості чи особливих характеристик товару, щодо якого використовується зазначення походження. Очевидно, таким зазначенням могло-б бути: «вироблено в ...» («made in ...»). Але як насправді виглядає ситуація в Світі сьогодні? Яке значення взагалі має країна походження за часів глобальної економіки? Нині визначення певної якості товару в ряді країн може бути встановлена на основі точного опису його або методу одержання. У зарубіжних країнах питання встановлення особливих характеристик товарів, затвердження їх опису чи специфікацій, вставлення зв'язку між певними характеристиками товарів та місцем їх географічного походження покладено на відповідні компетентні органи. Наприклад в Німеччині діє цілий ряд законів і рішень судів, котрі дуже заплутано тлумачать різні пов'язані терміни і поняття, даючи можливість зацікавленим операторам ринку використовувати це на свою користь. Загалом на сьогодні можна сказати, що продукти у все більшій мірі стають замінними. У сфері менш спеціалізованих товарів (текстильні вироби, аграрна продукція) значення країни походження швидше падає. Багато торгових марок в нашому глобальному світі позиціонуються як глобальні. Часто споживач навіть не знає, з якої країни походить продукт. Тому країна походження або що стоїть за цим підприємство не грають у багатьох випадках ніякої ролі або ж грають другорядну роль. У більшості випадків споживач купує товар тієї або іншої марки тому, що йому подобаються пов'язані з цим товаром цінності. Разом з тим, клеймо «made in Germany», до прикладу, все ще має чудову репутацію в Україні. Воно символізує вищу якість, найсучаснішу техніку і надійність - правда, за більш високу ціну. В цей же час загально відомо, що здійснювати контроль якості за кордоном важче, ніж у себе в країні. В Україні багато хто слушно вважає, що перенесення виробництва європейськими і північноамериканськими компаніями за кордон, здебільшого в Китай, негативно позначається на такий контроль і як наслідок — на якості продукції. Ото-ж: чи варто сьогодні переплачувати за здебільшого маркетингові хитрощі глобалізованих виробників-корпорацій? Запитання залишається відкритим — кожен робить вибір для себе. І не в останню чергу нами керують емоції, а не здоровий глузд. :)

Мій особистий Вибір

Машини, квартири, іпотеки, освіта, робота, сім'я та інші соціальні атрибути, які всіма сприймаються як єдино правильні, позитивні - в гробу я бачив. Оцінювати людину / особистість по наявності / відсутності чогось з цього списку - доля ідіота. Життя дане мені один раз і я хочу прожити його максимально в кайф, тут і зараз, моментально. Мені подобається так. Використовувати час зараз, для створення моменту, запам'ятовувати його і жити далі, наповнюючи своє життя ще більшою кількістю таких моментів, але ні в якому разі не робити те, чого я робити не хочу. Нескінченна гонитва за соціальними атрибутами ілюзорної успішності, які зведені соціумом в еталон, безперечно відводить увагу людини від самого себе, свого життя, свого часу і стимулює його робити те, що йому, по суті, робити не треба. Але ж він вважає, що це його особистий вибір. Чи так це? Навряд ....

Дума про дауншифтинг

Є люди, які хочуть пізнати неодмінно все, і є люди, яким нудно від того, що вони вже пізнали. І ось другі мовчать, щоб не було гірше, а перші втручаються буквально усюди, сподіваючись зробити краще, чим часто нервують оточуючих. Такі люди не сприймають реальність, як карась не сприймає пательню. Наповнюючись тріском, підсмажуючись від дотиків Світу, вони вважають, що і для Світу ці дотики не повинні пройти безслідно. Їх активні спроби залишити слід викликають у Світу, в особі начальства і дружини, загострення інстинкту самозбереження, що своїм наслідком має повний набір неприємностей, іменований життєвим досвідом. І ось коли вони нарешті вирішать, що їх життєвий досвід вже достатній, вони втихомирюються і складають казки про сивку, котру загнали круті гірки - куди їх насправді ніхто не гнав, - у той час як нормальні коні скакали по нормальних дорогах, бадьоро підмахуючи хвостами, і їли собі в стійлах овес. І тоді їх погляд звертається до дітей. Вони, дорослі, вчать дітей, як би вони досягли того, чого повинні досягти діти, якщо б вони, дорослі, могли цього досягти. Це називається передавати досвід. Тоді для дітей починається ще те життя.... Дитячі мрії рідко збуваються. Хочеш стати двірником, а стаєш академіком. Хочеш вставати раніше за всіх, вдихати чисту прохолоду світанку, шарудячи гнати мітлою осіннє листя, поливати асфальт зі шланга, збирати всякі цікаві речі, втрачені напередодні перехожими, вітатись з мешканцями округи, котрі йдуть собі на роботу - всі тебе знають, всі посміхаються, і ніяке тобі начальство не страшне - їх багато, а двірників не вистарчає, тебе не понизять по службі - банально нема куда, не звільнять - адже тоді самим вулиці доведеться мести. А замість цього тягаєшся зі скрипкою в музичну школу, з величезною папкою - в художню, з портфелем підручників - на курси англійської мови, отримуєш прочухана після батьківських зборів, маршируєш в піонерських таборах, займаєшся з репетиторами, трясешся перед випускними іспитами.... Наживаєш неврастенію після конкурсів, сесії, курсових робіт, диплому, розподілу ... мама в непритомності, тато дзвонить старим друзям, одружуєшся, стоїш в чергах, отримуєш квартиру, купуєш меблі, захищаєш кандидатську. А діти підростають, і хочеться ж тільки, щоб вони були щасливі. І так без перерви: начальству потрібні статті, дружині - шуба і машина. Дітям - штани і велосипеди, потім - кишенькові гроші і свобода, потім вища освіта, потім їм потрібні дружини і чоловіки, а тобі потрібна лише швидка. Діти роз'їжджаються по містах, одружуються, стають на ноги, перестають тобі писати, добре, що ще хоча б вітають зі святами. Ти стаєш дідусем, виходиш на пенсію і отримуєш можливість робити все, що душі твоїй заманеться. _________________________ І, отримавши, нарешті, можливість робити все, що душі завгодно, ти йдеш в ЖЕК і легко влаштовуєшся двірником. Тепер ти встаєш раніше за всіх, вдихаєш чисту прохолоду світанку, шарудячи ганяєш мітлою осіннє листя, і всі мешканці округи знають тебе і, йдучи на роботу, вітаються з тобою і посміхаються. І ти поливаєш асфальт зі шланга і думаєш: невже Світ влаштований так, що обов'язково треба зробити коло довжиною в життя, щоб прийти до того, чого хотів? Напевно - це неправильно. І вся надія, що хорошу сивку гіркам не загнати ....

Ми яко мільйони Я

Людська самотність - є катарсис, який призводить до усвідомлення ущербності буття і соціальних контактів, як таких. І тільки так людина може досягти самодостатності. Як відомо, суспільство побудоване на ілюзіях. Соціальні інститути визначають свідомість, гвалтуючи її єство патріотизмом, обов'язком і іншим інфернальним маренням, інкубуючи потенційні осередки суспільства, щоб в майбутньому активно використовувати їх як дешеву робочу силу. Традиційна мораль проповідує, здавалося-б, правильні постулати про любов, дружбу, повагу, які, в теорії, повинні привести до миру в усьому світі і загального щастя. Однак егоїстичну сутність людини не викорінити, і дане вчення схоже до самообману, бо рано чи пізно зникне, залишаючи після себе когнітивний дисонанс, розчарування в житті і смертельну недовіру до всього живого. Суб'єкт ж, вирощений на цьому, в більшості випадків наївний, несамостійний і відчуває залежність від соціуму. Раб загальних тенденцій і догм, сліпо слідує за більшістю. Одним словом - пиздець на двох ногах. І лише позбавлений всіх прихильностей, вічно стражденний одинак ​​здатний осягнути справжню суть речей. Незалежний до зовнішніх подразників і обставин, він є Самодостатність. Немає ніяких «Ми» - лише мільйони «Я». Віра завжди призводить до розчарування. Любов - обман, дружба - взаємне використання. Добро і зло - одне і те ж. Всі люди егоїстичні, і нездатні до взаєморозуміння. Шукати в них розради - даремне заняття. Його можна знайти лише в собі. Ти - свій єдиний справжній друг. Ти - єдине джерело підтримки і любові. Ти - єдине, що може задовольнити твої бажання. Ти - є невичерпне джерело власного щастя.

Пуста фігня ні про що ....

Рідкісні пориви холодного вітру пронизують наскрізь виснажене тіло, що безцільно путається в ногах біля безмовних дерев. Жити хочеться, та так, щоб кожен твій вибір, перед яким тебе ставить саме твоє існування, неухильно підіймав сьогоднішнього тебе, над тобою вчорашнім. Чи достатньо ти робиш для цього? Ні. Порожні балачки виявилися неефективні, на жаль. Вітер посилюється і впливає на твої збиті в кров ноги, як би ти не чіплявся за колючі гілки, немов за волосок, на якому, власне, і висить твоє життя. Зрештою, коли не знаєш, для чого живеш, обставини (звичайно ж, у всьому винні обставини) тягнуть тебе на дно, і ти падаєш від безсилля, прогинаючись під гнітом природних сил. Ти або гориш, висвітлюючи своїм внутрішнім світлом дорогу в своє ж світле майбутнє, або лежиш серед опалого листя, такого-ж мертвого, як і ти сам....

Бог дослухався до моїх молитв

Я попросив Бога забрати мою гординю, і Бог відповів мені «НІ!» Він сказав, що гординю не забирають, від неї відмовляються!  Я попросив Бога дарувати мені терпіння, і Бог сказав «НІ!» Він сказав, що терпіння з'являється в результаті випробувань, його не дають, а набувають.  Я попросив Бога подарувати мені щастя, і Бог сказав: «НІ!» Він сказав, що дає благословення, а буду я щасливий чи ні, залежить від мене.  Я попросив Бога вберегти мене від болю, і Бог сказав: «НІ!» Він сказав, що страждання віддаляють людину від мирських турбот і наближають до Нього!  Я попросив сил, і Бог послав мені випробування, щоб загартувати мене. Я попросив мудрості, і Бог послав мені проблеми, над якими мені треба ламати голову. Я попросив мужності, і Бог послав мені небезпеки. Я попросив у Бога любити інших так само, як Він любить мене. «Нарешті, ти зрозумів, про що треба просити», -відповів Бог.  Я попросив любові, і Бог послав нещасних, які потребують моєї допомоги. Я попросив благ, а Бог дав мені можливості. Я не отримав нічого з того, що хотів, але отримав все, що мені було потрібно! Бог дослухався до моїх молитв ... .. [знайдено на безмежних просторах інтернету]
1
2
случайный контент