360x50

Сообщения Borys с тегом
нунічогособі
, стр 2

1 2 3
Протистояння... (0)
Перші ознаки літа - це коли ти лягаєш спати і, закривши очі, починаєш думати про нескінченність, про те, як складно влаштований цей Світ і про те, яка крихка рівновага на нашій планеті. Але тут, зовсім раптово, як гостра голка, тебе починає муляти думка про те, що ти не один у цій кімнаті. Його незрима присутність гнітить тебе, з кожною хвилиною стає все більше і більше не по собі. Ти починаєш прислухатися до тиші, намагаючись не роблячи ніяких рухів визначити, хто твій ворог. Незабаром, після декількох хвилин перебування в личині зайця, тебе пробиває холодний піт, приходить усвідомлення того, хто цей твій нежданий сусід, хто твій незримий Противник. Його викриває дзижчання - монотонне, воно невтомно наближається до тебе. Ти розумієш хто він, а він розуміє, хто ти. І ви обидва чудово усвідомлюєте, як пройде ця ніч - ніч боротьби. За багато століть твій рід і рід твого ворога прекрасно вивчили один одного. Ви знаєте всі хитрощі і тактичні прийоми. Ця ніч не відрізнятиметься від багатьох тисяч інших - буде бій. Твоїм ворогом рухає бажання знекровити тебе, позбавити життєвих сил. Ти ж, у свою чергу, бажаєш лише спокійного сну, ти не бажаєш своєму опонентові смерті або фізичних каліцтв, хочеш лише того, щоб він залишив тебе в спокої. Тебе все сильніше і сильніше хилить на сон. І ось вже тоненьке дзижчання для тебе перетворюється на рокіт двигунів нацистських бомбардувальників котрі летять знищити і відняти найдорожче у твоїх дідів. Раптом щось торкається твого носа, ти здригаєшся і повертаєшся в Реальність; тягнешся рукою, щоб змахнути супостата, але вже традиційно прамахуєшся і знову чуєш характерний монотонний звук над вухом. Ти вирішуєш взяти противника змором - закутатися в ковдру повністю. Єдине, чого ти не оцінив, це температури - за вікном спека. Твій супротивник знає це, він теж вичікує, він вичікує того, коли ти скинеш свою броню. Йому нікуди поспішати... Не витримавши кочегарки печі концтабору ти скидаєш захисний кожух і оголюєш філейні частини. Йому тільки цього й треба. Він негайно прямує в атаку і забирає трофей - кілька мілілітрів твоєї крові. Завтра вранці ти виявиш пропажу і вирішиш боротися з ворогом серйозніше, але він буде вже не один .... >>>
2018-May-30, 13:36
Конгруентність нашого буття... (0)
Нещодавно прочитав один пост на одному з новинних порталів, який твердив: "Будь СПРАВЖНІМ". Він посіяв в мені насіння Хаосу: "Що? Справжнім?? Вилити оте все лайно, що сидить у тебе в грудях на людей, які тебе оточують? Говорити всім і кожному, що ти про них думаєш насправді? Поводитися, як навіжений в очах громадськості? Адже я таким чином покажу справжнього себе, свою сформовану думку, яка суттєво відрізняється від типової звичної людської свідомості, яку їй нашептали: батьки, друзі, колеги, інтернет, ТБ та інша фіґня?? Чи вистачить сміливості у самого автора отого поста бути справжнім? І що спонукало його зробити цей пост? Його справжнє "Я"? Воно, чи просто зараз в моді говорити, розмірковувати про буття, щастя, успіх???" Дуже багато запитань, на які я, на жаль не зміг дати відповідь. А чи готовий шановний автор згаданого посилу нести відповідальність перед тою наївною людиною, яка, побачивши твій пост, подумає: "А й справді, чому це я не показую людям себе справжнього?". І коли соціум побачить правдиве внутрішнє "Я" цієї людини - не сприйме його, подумавши: "Що це за відпарений?" Коли люди почнуть відвертатися від нього, не сприймаючи його "справжнього", не вдумуючись в природу його вчинків тому що їм це нахрін не треба. Кожен зі своїми проблемами, кожен обмежений рамками, які ставить навколишнє суспільство, кожен вариться у своєму маленькому світі, як фрі в олії яке ти замовляєш в Маку. Навіть цей касир в фастфуді, який продає тобі цю картоплю, він стоїть там тому що він справжній??? Не думаю. Швидше за все це лох, який не знайшов себе в житті, студент, якому не вистачає грошей на життя, дівчина чи молода людина, яка хоче прикрасити свій світ: купити омріяні кросівки Rebook, Nike, New Balance чи ще якусь нісенітницю, бо це просто модно. Нікому не потрібен ти справжній, ти потрібен в хорошій обгортці і з добре поставленим мисленням, яке сформоване кимось або чимось. Наше "СПРАВЖНЄ" - воно густо засране пропагандою: сексу, успішності, чужими думками; всі хочуть виділитися із сірої маси - бути справжніми, але всі вони б'ються об стінки маленького світу, котрий їм хтось надиктував, немов риба на березі водойми. Автору згаданого поста я хочу сказати лише одне: бути "СПРАВЖНІМ" в нашому суспільстві можуть дозволити собі лише ті, у кого банківський рахунок нагадує золотий запас маленької країни, а ти вбогий - не галасуй.  СЛАВА ЛИЦЕМІРСТВУ ! >>>
2018-May-30, 13:38
Одкровення паталогоанатома... (0)
Привіт. Я - патологоанатом. У мене самі тихі клієнти і найкраща робота з таких, що «з людьми». На сторінках цього сайту є багато скривдженого життям народу. Продавці скаржаться на покупців, покупці на продавців, неформали на обивателів, обивателі на неформалів. Я повинен сказати, мають рацію всі. Справа в тім, що безцінний досвід, отриманий мною в ході трудової діяльності, підказує, що 80% людей за рівнем інтелекту не дотягують навіть до інфузорії-туфельки. Тупість - основна причина смерті, обганяє старість, хвороби, нещасні випадки і навіть війни на добрий десяток відсотків. Для того, щоб мої висновки стали очевидні, я поясню методику підрахунку: Якщо ви не впоралися з керуванням на обледенілій дорозі і розбилися, це автокатастрофа. Якщо ви виконали цей номер, вичавлюючи по льоду 120 км/год на літній гумі, ви - жертва власної тупості. Якщо ви отруїлися неякісними продуктами - це сумно. Якщо ви зжерли прострочені консерви просто тому, що їх шкода викидати, ви - тупий. Якщо вас вбило струмом, це нещасний випадок. Якщо ви полізли у включений телевізор «тільки підкрутити» - ви клінічний дебіл, мозок якого був мертвий задовго до офіційної кончини. Якщо ви згоріли при пожежі - я співчуваю. Якщо пожежа почалася від того, що ви п'яним курили в ліжку - ну, ви мене зрозуміли. Я кожен день виймаю видерті з коренем рулі з задубілих рук стрітрейсерів, згортаю в рулони придурків, які намагалися писати SMS, переходячи автомагістраль, збираю, як пазл, дебілів, підсвічуючих собі сірником бензобак, і змітаю в труну ідіотів, які намагалися сперти високовольтний кабель. Кінця цьому немає, що красномовно свідчить про інтелектуальний рівень населення. Не треба ображатися на інших - на дурнів не ображаються. І самі інших не ображайте - нєфіг з дурнями зв'язуватися. А якщо ви раптом вирішили, що належите до рідкісних 20% тільки на тій підставі, що ще тупцюєте по землі вухами догори, то просто пам'ятайте: це не ви такі розумні, це просто дурням щастить. Удачі всім, щастя, і до швидкої зустрічі...... >>>
2018-May-30, 13:42
Стережись, хронофагія !... (0)
Хронофагія - пожирання часу інтернетом, ТБ і т.і.
Хронофагія (пожирання часу) - це тиха чума нашого інформаційного століття. Носіями хронофагії є хронофаги. У ролі хронофаг можуть виступати як люди, так і неживі матеріальні і навіть нематеріальні об'єкти. Людина-хронофаг - це безглузде створіння, спілкування з яким не дарує радості, не збагачує інтелектуально і не робить вас кращим. Він виїдає вам мозок занудотними витрибеньками або просто тупим мовчанням. Від спілкування з хронофагами псується аура, часто болить живіт і накочує туга. Таких треба уникати. Крім хронофаг-людей, існують хронофаги-речі і хронофаги-явища. Телевізори, комп'ютери, ІНТЕРНЕТ та інші речі, винайдені колись з благими намірами, можуть в тих чи інших обставинах ставати хронофагами і знищувати наш з вами час у промислових кількостях. Вступаючи в контакт з хронофагами, ми обмінюємо наш час на НІЩО. Час просто йде, розчиняється, зникає. Ми, озираючись, не бачимо навіть руїн. Не залишається ні пам'ятників мистецтва, ні корисних винаходів, ні приємних спогадів - ніхєра. Одним із потужних стимуляторів хронофаг є наркотики, головна властивість яких, якщо вдуматися - стиснення часових проміжків і втрата спогадів. Отримавши дуже широку популярність в останні роки, соціальні мережі - ВКонтакте, Facebook, Google+, twitter etc. - впливають на людину приблизно так само, як і наркотичні препарати, і є безсумнівними хронофагами. Як і наркотики, вони по різному впливають на різні типи людської психіки. Одні люди "підсаджуються" швидше, інші повільніше; одні можуть "зіскочити" самостійно, іншим може знадобитися допомога друзів, а інколи тільки втручання фахівців. Соціальні мережі дарують людині те ж, що і конвенціональні наркотичні препарати. Людина "отримує" владу над часом, а іноді й над простором. Вона набуває впевненості в собі і думає, що повністю "контролює" своє життя, а іноді й життя оточуючих. Занурюючись у спілкування без відповідальності, людина поступово втрачає навички поводження з реальністю, і зісковзує на узбіччя життя. Залишаючись при цьому стовідсотково впевненою у тому, що все йде як треба. Озирніться навколо - і ви побачите величезну кількість тих, хто вже схильний до впливу хронофаг. Деяких ще можна врятувати, іншим вже нічим не допоможеш. Відпустіть їх йти своєю дорогою до небуття. І нехай безглузда посмішка, що супроводжує їх блукання в мережі, послужить вам пересторогою. Те, що вам здається безкоштовним, може виявитися непомірно дорогим. Бо, платою за нього буде час вашого життя.... >>>
2018-May-31, 06:06
Гра в шахи... (0)
....... - Ти зробив хід? Чоловік у сірій сорочці зі срібними запонками уважно дивився на мене, насупивши густі, з рідкісною сивиною, брови. Перед нами простягнулися 64 однакових за своїми розмірами сектора. 8 рядів, 8 стовпців, 32 білих, 32 чорних. - Ну так. - трохи запнувшись відповів я. Мої пальці вже розтискали нефритову статуетку, котра чітко зайняла своє місце в закономірному хаосі переміщення. Чоловік, подумавши пару секунд, атакував мою туру, спритно перемістивши ферзя з одного кінця дошки в інший. Я мимоволі прикусив губу, через що в мій рот стала затікати тонка цівка гарячої крові. Металево-солонуватий присмак не давав мені зосередитися. Раптово мене осінило: - Ми раніше не бачилися? - Бачилися звичайно. - відповів чоловік, постукуючи пальцями по столу з чорного дерева. Я оглянув кімнату в якій ми перебували: шпалери на стінах були темно-червоного кольору, крісла оббиті чорним оксамитом, сама ж кімната була занурена в приємну напівтемряву, яку безсило намагалася розвіяти лампа з абажуром. - І ... хто ви такий? - набравшись сміливості запитав я. - Роби хід. - спокійно відповів він, кивнувши у бік дошки. Блукаючи по обривистих вибоїнах своєї пам'яті я так і не зміг знайти в ній цього чоловіка. Або він не хотів, що б я його знайшов там. У будь-якому випадку, я не знав, де я знаходжусь і що мені робити. Моя рука знову мимоволі потяглася до фігури. Я закрив очі. Стук, швидкий і повільний, ритмічний і переривчастий, повністю аморфний, що перетікає по моїй голові. Повіки знову піднялися. Мій кінь блокував останній хід короля опонента. - Шах і мат. - впевнено сказав я. Чоловік мовчав, але на його тьмяно освітленому обличчі я міг розгледіти невеличку посмішку. - А тепер скажіть мені хто ви і як я тут опинився. Та й чому ми граємо? - Ми щодня граємо, і поки-що ти весь час перемагав. Його слова змусили мене замовкнути на пару секунд, зібрати воєдино думки, що розлетілися подібно до насіння кульбаби. - І навіщо ми граємо? - На твоє життя. Я різко схопився з крісла, випадково зачепивши масивну дошку на столі. Нефритові фігурки з гуркотом посипалися на підлогу, на що чоловік лише злегка похитав головою. Спектр красок в моєму оці зрадницьки змішувався, все розпливалося навколо. - Ти нічого не згадаєш, все добре, ти знову переміг, програєш - тоді й помреш. Задушливе повітря почало здавлювати мою трахею, воно обпалювало легені і крутило м'язи. Я, зчепивши на горлі холодні пальці, сказав на останньому видиху. - Що ... зі ... мною? - Ти прокидаєшся і як завжди все забудеш. Я відчував, як почуття реальності покидає мене. Або приходить ... ___________________________________________ - А що якщо я жодного разу не програю? - сказав я, відпускаючи нефритову фігурку. - Рано чи пізно - всі програвали, і ти не виняток. Ходи. >>>
2018-May-31, 06:07
Без лічильника... (0)
Один з таксистів Нью-Йорка написав у себе на сторінці Facebook: Я приїхав за адресою і посигналив. Прочекавши кілька хвилин, я просигналив знову. Так як це мав бути мій останній рейс, я думав про те, як поїхати геть, але замість цього я припаркував машину, підійшов до дверей і постукав ... "Хвилиночку", відповів крихкий, літній жіночий голос. Я чув, як щось тягли по підлозі. Після довгої паузи двері відчинилися. Маленька жінка років 90 стояла переді мною. Вона була одягнена в ситцеве плаття і капелюх з вуаллю, наче з фільмів 1940-х років. Поруч з нею був невеликий чемодан. Квартира виглядала так, ніби ніхто не жив в ній протягом багатьох років. Всі меблі були покриті простирадлами. Не було ні годинника на стінах, ні якихось дрібничок або посуду на полицях. В кутку стояв картонний ящик, наповнений фотографіями та скляним посудом. "Ви б не допомогли мені віднести мою сумку в машину?", сказала вона. Я відніс валізу в машину, а потім повернувся, щоб допомогти жінці. Вона взяла мене за руку, і ми повільно пішли в сторону автомобіля. Вона продовжувала дякувати мені за мою доброту. "Це нічого", сказав їй я, .. "Я просто намагаюся ставитися до моїх пасажирів так, як я хочу, щоб ставилися до моєї матері." "Ах, ти такий хороший хлопчик", сказала вона. Коли ми сіли в машину, вона дала мені адресу, а потім запитала: "Не могли б ви поїхати через центр міста?". "Це не найкоротший шлях, швидко відповів я ..." "О, я не заперечую", сказала вона. "Я не поспішаю. Я вирушаю в госпіс." Я подивився в дзеркало заднього виду. Її очі блищали. "Моя сім'я давно виїхала", продовжувала вона тихим голосом .. "Лікар каже, що мені залишилося не дуже довго." Я спокійно простягнув руку і вимкнув лічильник. "Яким маршрутом ви хотіли б поїхати?" , запитав я. Протягом наступних двох годин ми проїхали через місто. Вона показала мені будинок, де вона колись працювала ліфтером. Ми проїхали через район, де вона і її чоловік жили, коли вони були молодятами. Вона показала мені меблевий склад, який колись був танцювальним залом, де вона займалася будучи маленькою дівчинкою. Іноді вона просила мене пригальмувати перед конкретною будівлею або провулком і сиділа втупившись у темряву, нічого не кажучи. Пізніше вона раптом сказала: "Я втомилася, мабуть, поїдемо зараз." Ми їхали мовчки за адресою, яку вона дала мені. Це була низька будівля, щось подібне до маленького санаторію, з під'їзним шляхом уздовж невеликого портика. Два санітари підійшли до машини, як тільки ми під'їхали. Вони були дбайливі, допомогли їй вийти. Вони, очевидно, чекали її. Я відкрив багажник і взяв маленький чемодан. Жінка вже сиділа в інвалідному візку. "Скільки я вам винна?", запитала вона, діставши сумочку. "Ні скільки", сказав я. "Ви ж повинні заробляти на життя", відповіла вона. "Є й інші пасажири", відповів я. Майже не замислюючись, я нахилився і обняв її, вона тримала мене міцно. "Ти дав старенькій трохи щастя", сказала вона "Дякую тобі". Я стиснув її руку, а потім пішов .. За моєю спиною двері зачинилися, Це був звук закриття ще однієї книги життя .. Я не брав більше пасажирів на зворотному шляху. Я поїхав, куди очі дивляться, занурений у свої думки. Решту того дня я ледве міг розмовляти. Що, якщо-б цій жінці попався розсерджений водій, або той, кому не терпілося закінчити свою зміну? Що, якби я відмовився від виконання її прохання, або посигналивши пару раз, я потім поїхав геть? Наприкінці я хотів би сказати, що нічого важливішого в своєму житті я ще не робив. Ми привчені думати, що наше життя обертається навколо великих моментів, але великі моменти часто ловлять нас зненацька, красиво загорнуті в те, що інші можуть вважати дрібницею. >>>
2018-Jun-01, 10:51
Made in Germany ?... (0)
Бувають ситуації, коли товар має особливі властивості, певні якості, репутацію чи інші характеристики, які зумовлені характерними для цього географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням цих природних умов і людського фактора. У цих випадках на попит продукції впливає місце її походження. Зазначення місця походження товару (місце перебування продуцента) являє собою історично найбільш ранню форму позначення виробів і дозволяє розрізняти вироби того самого виду, що виробляються в різних місцевостях. Виникнення такого позначення відноситься до часу поглиблення процесу суспільного поділу праці і появи товарообміну. У цих умовах інформація про властивості товару без зазначення місця перебування виготовлювача не була досить повною, що не задовольняло ні виготовлювачів, ні споживачів. Законодавче врегулювання відносин стосовно вказаних об'єктів інтелектуальної власності як на міжнародному, так і на національному рівнях окремих країн виникло на рубежі XIX -XX століть. У сфері охорони та захисту географічних зазначень на міжнародному рівні сьогодні існує чотири основні міжнародні угоди: Паризька конвенція про охорону промислової власності 1883 року, Мадридська угода про недопущення неправдивих або таких, що вводять в оману, зазначень походження на товарах 1891 p., Лісабонська угода про охорону найменувань місця походження товарів та їх міжнародну реєстрацію 1958 р. та Угода TRIPS 1994 року. Термін «зазначення походження» застосовується у Мадридській угоді про міжнародну реєстрацію знаків від 14 квітня 1891 року, яка, правда, не містить установленого визначення терміна «зазначення походження». Однак ст. 1(3) її містить формулювання, що дає таке роз'яснення цього терміна: «Країною походження вважається країна Спеціального союзу, де заявник має дійсне та нефіктивне промислове чи торговельне підприємство; якщо він не має такого підприємства в країні Спеціального союзу - країна Спеціального союзу, де він має місце проживання; якщо він не має місця проживання в країні Спеціального союзу - країна його громадянства, якщо він є громадянином країни Спеціального союзу.» При цьому в Мадридській угоді не встановлено будь-яких вимог стосовно якості чи особливих характеристик товару, щодо якого використовується зазначення походження. Очевидно, таким зазначенням могло-б бути: «вироблено в ...» («made in ...»). Але як насправді виглядає ситуація в Світі сьогодні? Яке значення взагалі має країна походження за часів глобальної економіки? Нині визначення певної якості товару в ряді країн може бути встановлена на основі точного опису його або методу одержання. У зарубіжних країнах питання встановлення особливих характеристик товарів, затвердження їх опису чи специфікацій, вставлення зв'язку між певними характеристиками товарів та місцем їх географічного походження покладено на відповідні компетентні органи. Наприклад в Німеччині діє цілий ряд законів і рішень судів, котрі дуже заплутано тлумачать різні пов'язані терміни і поняття, даючи можливість зацікавленим операторам ринку використовувати це на свою користь. Загалом на сьогодні можна сказати, що продукти у все більшій мірі стають замінними. У сфері менш спеціалізованих товарів (текстильні вироби, аграрна продукція) значення країни походження швидше падає. Багато торгових марок в нашому глобальному світі позиціонуються як глобальні. Часто споживач навіть не знає, з якої країни походить продукт. Тому країна походження або що стоїть за цим підприємство не грають у багатьох випадках ніякої ролі або ж грають другорядну роль. У більшості випадків споживач купує товар тієї або іншої марки тому, що йому подобаються пов'язані з цим товаром цінності. Разом з тим, клеймо «made in Germany», до прикладу, все ще має чудову репутацію в Україні. Воно символізує вищу якість, найсучаснішу техніку і надійність - правда, за більш високу ціну. В цей же час загально відомо, що здійснювати контроль якості за кордоном важче, ніж у себе в країні. В Україні багато хто слушно вважає, що перенесення виробництва європейськими і північноамериканськими компаніями за кордон, здебільшого в Китай, негативно позначається на такий контроль і як наслідок — на якості продукції. Ото-ж: чи варто сьогодні переплачувати за здебільшого маркетингові хитрощі глобалізованих виробників-корпорацій? Запитання залишається відкритим — кожен робить вибір для себе. І не в останню чергу нами керують емоції, а не здоровий глузд. :) >>>
2018-Jun-05, 10:34
Ми живемо в голограмному світі, створеному іноплан... (0)
Хто каже, що в НАСА немає неупереджених і сприйнятливих до сучасних реалій та ідей вчених, той, безсумнівно, помиляється. Багато фахівців НАСА проявляють досить велику гнучкість і навіть допускають можливість того, що людство живе всередині голограми, створеної представниками інопланетної цивілізації. Як можна відноситься до думки, що все коли-небудь створене людством є продуктом якоїсь просунутої комп'ютерної програми? Що наші відносини, відчуття, спогади - все це генерується суперкомпьютерами? Вперше ця інтригуюча теорія була запропонована професором факультету філософії Оксфордського університету Ніком Бострем, який в 2005-му році був призначений директором створеного в Оксфорді Інституту майбутнього людства. Цей англійський дослідний інститут функціонує як частина факультету філософії і Школи XXI століття Джеймса Мартіна. Завдання інституту полягає у вивченні таких найбільш важливих і першорядних для людства областей, як вплив технологій і можливості глобальної катастрофи в майбутньому. У своїй роботі дослідники застосовують міждисциплінарний підхід. Інститут також всіляко сприяє участі громадськості в управлінні державою, підприємствами, університетами та іншими організаціями, розвитку двостороннього діалогу між ними. Теорію Ніка Бострома, до речі, поділяють ще кілька авторитетних учених. Наприклад, директор Центру еволюційних обчислень і автоматизованого дизайну в Лабораторії реактивного руху НАСА Річ Террайль припустив, що наш Творець - космічний програміст. Це означає, що ми живемо в голографічному світі, і все навколо нас, включаючи нас самих «не реально». У недавньому інтерв'ю журналу «Вайс» вчений НАСА Річ Террайль обговорював перспективи, засновані на стрімкому розвитку здатності комп'ютерів моделювати масові і складні світи і системи. «На сьогоднішній день найшвидші суперкомп'ютери НАСА працюють в два рази швидше людського мозку, - говорить Річ. - Якщо зробити простий розрахунок за законом Мура (який свідчить, що потужності комп'ютерних обчислень кожні два роки зростають удвічі), ви побачите, що у цих комп'ютерів протягом наступного десятиліття з'явиться можливість розрахувати за місяць все людське життя довжиною в 80 років, в тому числі - кожну його думку, народжену в будь-який відрізок існування». Багатьох шанувальників цієї теорії надихає думка, що при такому розкладі людству не потрібно було проходити всі стадії еволюційного розвитку, починаючи від доісторичного слизу. Одне з пояснень полягає в тому, що ми живемо в рамках штучно створеної моделі і бачимо те, що нам потрібно побачити в найбільш підходящий для цього момент. Ідея, що наш Всесвіт є фікцією, породженою комп'ютерним кодом, дозволяє вирішити ряд невідповідностей і таємниць про космос, в тому числі про пошуки позаземного життя та таємниці темної матерії. Але багато дослідників вважають теорію Матриці помилковою. Професор Пітер Міллікен, який викладає філософію та інформатику в Оксфордському університеті, вказує, що ця теорія базується на припущенні, що «суперінтелект», котрий знаходиться поза Матрицею, мислить приблизно так само, як і люди. Якщо ж припустити, що світ змодельований інопланетним інтелектом, то незрозуміло, чому він обмежений тими ж ідеями і методами, які характерні для людей. Група прихильників теорії Матриці виходить з того, що структура реального світу, яку ми бачимо навколо себе, багато в чому нагадує віртуальну сітку, що сама по собі вона не могла утворити таку форму - тому, вона змодельована комп'ютерним інтелектом. Противники ж вважають, що структура «віртуальної сітки» не може бути доказом існування голограмної дійсності, незважаючи на те, що в реальному житті багато чого дійсно засноване на певній матриці. Професор Міллікен, тим не менше, вважає, що ідея Матриці сама по собі досить інтригуюча і цікава, хоч і відноситься до розряду божевільних ідей (цю думку він висловив в інтерв'ю «Дейлі Телеграф»). --- "Киевские Ведомости" >>>
2018-Jun-05, 11:05
Можливо ми живемо в Матриці - вважає інженер... (0)
Інженер Джим Елвідж (Jim Elvidge) вважає, що наш світ схожий на матрицю. Звичайно, мова не йде про комп'ютерну програму, створену роботами-паразитами, як в однойменному фантастичному фільмі. Проте світ володіє дивовижною схожістю з комп'ютерною програмою або цифровим моделюванням. Елвідж десятиліттями працює в області цифрових технологій. Він отримав ступінь магістра електронної інженерії в Корнельському університеті (Cornell University ) і має численні патенти в області обробки електронного сигналу, він автор статей на тему дистанційного збору даних. Його знання в області комп'ютерних систем та квантової механіки наштовхнули на ідею, що ми можемо жити в подобі комп'ютерної програми. Матерія, «речі», які ми чіпаємо і відчуваємо, насправді, здебільшого - порожній простір. Наші органи чуття обманюють нас. Ранні фізики зображували атоми у вигляді кульок, які, з'єднуючись разом, утворюють молекули. Пізніше вчені виявили, що між атомами є великі простори. І всередині атомів також багато вільного простору. Чим сильніше ми заглиблюємося в субатомний світ, тим більше простору ми виявляємо, і тим менше матеріальним все виглядає. Відчутні і цілісні речі перетворюються на ефемерну реальність. Щодо того, що являє собою простір, існують різні теорії. З точки зору Елвіджа, простір - це дані. Елвідж вважає, що з розвитком фізики елементарних частинок ми, врешті-решт, прийдемо до розуміння, що «речей» не існує; вся матерія - це просто дані. А за цими даними ховається щось на зразок бінарного коду комп'ютерної програми. Крім того, людська свідомість, можливо, живе у свого роду космічному Інтернеті, до якого ми отримуємо доступ через інтерфейс нашого «комп'ютера» - мозку. Елвідж вважає, що свідомість не зароджується в мозку. Мозок лише виконує роль інструменту, за допомогою якого ми отримуємо доступ до свідомості. Свідомість існує у формі, схожій на Інтернет. Він каже, що ви можете назвати це мережею, місцем походження, Богом або божественною сутністю, якщо хочете, але сам він не використовує подібні слова. «Мозок схожий на кеш, - говорить він. - У наших браузерах зберігається кеш недавно відвідуваних сайтів ... Кеш - ефективний спосіб обробки інформації, і наш мозок виконує подібну функцію». Крім того, якщо свідомість існує в подібній мережі, вона може отримувати доступ до інформації за межами мозку, за межами особистого досвіду людини. Він закликає людей частіше покладатися на свою інтуїцію. Його ідея про те, що всесвіт схожий на цифрову систему, не означає, що він твердий, холодний і механічний. У «цієї цифрової лабораторії, яку ми називаємо життя на Землі, багато краси», - говорить Елвідж. У цій теорії про цифрову реальності є місце для духовного і божественного. We May Be Living in the Matrix, Says Engineer >>>
2018-Jun-06, 08:51
Драбина до Бога... (0)
- «Дон Хуан, вам не здається, що іноді, за рідкісним винятком, ви порете відверту нісенітницю?»
- «Хмм ...», -  Хінаро посміхнувся у всю широту своєї беззубої посмішки. Батько і син стояли під квітучою яблунею, з якої на землю капали сльози ... - «Тату, ти не відповів ... Чому ти розгойдуєш мені мізки? Чому ти стрибаєш з одного смислового значення на інше і змушуєш мене втрачати суть розмови?» - «Розумієш, синку, гусениця не зможе полетіти, не пізнавши геометрії іншого простору. Ти звик міркувати на площині, а з плоскостопістю навіть в армію не беруть». - «Ти знову підсовуєш мені підробку. При чому тут площина і плоскостопість? Минулого разу ти підробив електропроводку моєї правої руки ... » - «Ха-ха-ха ...», оченята блиснули чорними іскрами, оглядаючи хвору яблуню. Схоже, три порції отрути так і не допомогли їй. Гусениць стало явно менше, але зовнішній вигляд залишався бажати кращого. - «Ти - Людина», тато обернувся до сина: «Це слово пишеться з великої літери ... Ти - мій син. Хіба я можу підсунути підробку синові?» - «А як же п'ятий, великий палець, що стоїть окремо? Ти думаєш, мене влаштувала фігура з піднятим догори великим пальцем замість нормальної відповіді? Так я можу запропонувати іншу фігуру, в якій цей палець знаходиться якраз між мізинцем і вказівним.» - «Ти молодець, синку - борючись зі мною, ти здобуваєш силу. П'ятим дротом є «заземлення». Земля має дуже великий негативний потенціал. Ти занадто багато думаєш, а ти не думай. Єдиний спосіб виграти в Грі з Землею - це не грати. Греки наче придумали взуття або це зробив хтось до них, але плоскостопість розвивається саме без ходьби босоніж ...» - «Босоніж? Це ж не етично і страждає гігієна ... Так, і як це може мати якесь значення? До речі, і при чому тут чайник? Запропонувавши стати водою, ти пропонуєш мені гру в дурника?» - «Ні, синку. Я просто качаю тебе на качельках ... Не гадай на ромашці, не дивися на неї, стань ромашкою ... Кожною пелюсткою по черзі і всіма пелюстками відразу ...», в руці клацнули ножиці і з яблуні на землю полетів відрізаний листок. - «Що ти робиш? Люди ж - листочки на деревах! Якби тебе бачив залізничник любові, от би він тобі задав, бешкетник ...» - «Диявол народжується в піні на губах ангела, що бореться за праведне діло», знову клацнули ножиці і з дерева полетів черговий скручений листок ... Всередині листка дійсно була біла піна, що виділяє дивні краплі, від яких здорові листя починали скручуватися в трубочку, потім в них теж народжувалася піна і заражала всю гілку ... - «Але ж це Людина, чому ти не вилікуєш його?» - «Я - не Бог. Я Людина. Мої можливості обмежені і в битві з неминучістю я можу розраховувати тільки на свої власні сили ... Я не знаю, що це за піна, але я бачу від неї шкоду ... У мене не вистачить сил протерти кожен листочок ...», тато підставив драбину і з дерева життя полетів цілий листопад. Уважно оглядаючи кожну гілочку, намагаючись скидати гусениць і згнітивши серце зрізати підозрілі (можливо здорові) листочки, тато обробив всю яблуню з усіх боків, по суті, створивши Зло ... - «Яблуня - це Світ?», задумливо розглядаючи засіяну занепалими ангелами землю, прошепотів син. - «Яблуня - це Бог», посміхнувшись синові, відповів тато, склав драбину і, взявши сина за руку, повів його в будинок, ставити чайник і пити чай ... >>>
2018-Jun-06, 09:05
285 x 80
285 x 80
285 x 80
285 x 150
285 x 150
285 x 150
Активность Статистика Пятница