Роман Алискин: Когда время сошло с ума ᐯ

Колись давно я ішов через парк... Побачив якогось малого. Він тримав книгу. Книга була затягана і засмальцьована. Я її миттєво пригадав. Захотів підійти до того школяра, запитати чи він її читав, якщо читав то що йому найбільш сподобалось, запам'яталось... Але подумавши я не наважився підійти до нього. Ну якби до мене, школяра (ну я теж навчався в школі, але мене вигнали з третього класу), підійшов якийсь дядько, і почав приставати з всякими питаннями то я б, мабуть, злякався. Ну так оот, шо там про книгу: Захотів я її прочитати знову. І через кілька років я таку саму купив (її також відвіз в бібліотеку, а вона зникла?, чи шо???). Коли я був монуньким, то читав я повільніше і повість я читав кілька днів. Саме цей твір я ї хотів перечитати іще раз через багато-багато років. Прочитав всю книгу іще раз. Дещо зрозумів по іншому... ну те чого раніше не розумів, тепер зрозумів. Є різниця

*

коли читаєш щось монуньким і коли читаєш в дорослому віці.

*

- для когось вона грандіозна, для когось вона непомітна

У меня есть вопросы к Рэю Брэдбэри или к переводчикам его книг. Об этом чуть позже. Нужно в оригинале найти и глянуть.