Роман Алискин: Дідався!, дідався! ᐯ

Кілька років тому восени чи на початку зими довелось мені з самого срання відшукувати лопату для сніговідкидання. Бо раптово багато снігу навалило. Чомусь кожен рік вкінці осені, на початку зими така фігня стається...
Тільки я взяв до рук сніговідкидайку... і ето... став ржати як кінь якогось Пиріжковальського (чи Пережевальського, чи як там воно зветься - хр йо зна). Сміявся я, бо згадав історію про "дідався". Все це було в ті часи коли снігів випадало дуже-дуже багато. Навіть можна було заблукати в кучах снігу,.. та і трава влітку була дуже високою...
До чого тут якийсь Дід?, і що таке дідався? Були зимою у нас якісь уродствєннічкі. І коли снігу увалило (чи навалило) дохфіга, дід збирався розчищати двір від снігу. Але спочатку він вирішив розповісти історію про якогось сільського задрипаного мужика, чи про двох кумів. Один кум був задрипаним, інший хороший, багатий... Точно я не пам'ятаю шо то за історія була - але мораль така: Якщо хочеш щоб до тебе всі здоровкались - прокидайся раніше всих, хочеш шоб тобі всі низенько вклонялись - нащищай до блиску ботинки, хочеш, щоб сусіди і гості поважали - слідкуй за порядком в дворі і біля двору... Ну ото якусь таку ахінєю він впарював мені... І, мабуть, для того, щоб сусіди сказали "ууу, який ох... офігенний Дід, з самого срання повідкидав сніг. От молодець!", він вирішив спочатку повідкидати сніг від хатніх дверей до хвіртки і на вулиці біля забору. Ну і я з совком біля нього щось намагався допомагати... Але раптом дід зупинився, кинув лопату і швидко направився в сторону огороду, біля сараю... поза хатою... Я почув дивний звук, на той час я такого іще не чув. Звук схожий на той що буде коли взяти дуже мокрий сніг і
не стискаючи його
, кинути його на стіну. Виникне якесь-таке ляпотіння... Ну так оот... Почув я те ляпотіння (а може на додачу іще й пердіння), а потім крики діда: "Рая, став
*
воду, я всрався.
" Я не зрозумів що сталось, але закричав "дідався!, дідався!" На мої крики з хати повиходили всі. Кинулись до мене..., а я показую на діда, який виглядав із-за кутка сараю, і репетую "дідався!, дідався!". Що було далі я не пам'ятаю, але ясно запам'ятав що кожного року коли ці родствєннічкі були у нас в гостях, дехто з них підколював діда, згадуючи цю історію. Але вони ніколи повністю не розповідали що і як сталось. Просто в розмовах згадували те як я кричав "дідався!, дідався!", але я цього не розумів. І лише через десятки років чомусь згадав цю історію. І от що дивно: Я завжди починав (і зараз починаю) відкидати сніг до самого головного стратегічного об'єкта в сільському дворі - до туалету. А потім все інше. Мабуть, те як "дідався" якось вплинуло на підсвідомість? Мені ж ніхто ніколи не казав про те що потрібно спочатку відкидати сніг до ГСО
**
.
*
- грій воду
**
- ГоловнийСтратегічнийОб'єкт
 
Замість того, щоб вивалити оновлення, я пописую всякі-такі історії. Може вдень щось буде...
view 1
Роман Алискин
создатель tbs-mbs
desc
Для добавления комментариев выполните вход на сайт