Активность: все открытые посты по тегу
одноклассники



Вот опять куча всего.

На сэкономленные деньги таблетосы буду закупать. Но чуть позже. Щас у меня пилюли пока что есть, на пару недель хватит.

Это... я хочу..., нужно сказать шобы они колбасные изделия мне не таво... шобы не тратились на колбасы. ааа..., и это: Никто из одноклассников не знает об этом сайте. Когда-то давненько я показывал и рассказывал некоторым, но толку никакого. Все или только вна фубуках/пейсбуках или в инстограмах, или вообще живут без всякого компутрного.

ч2 Как я могу похудеть когда такие чудеса происходят? Приезжаю домой... снова сумки.

часть 2

часть 3

Как... КАК я могу похудеть когда такие чудеса происходят? Приезжаю домой... снова сумки.

Некоторые одноклассники в школе считали меня долбобобом и щас считают, а некоторые ото такие сюрпризы делают. Я планировал купить подсолнечного масла через день (у меня еще чуток осталось), а мне притащили аж он какой бутыль. Пельменей давно не ел. А обычного сливочного масла не пробовал аж кажись с 200х какого-то года. Ото так и жЫвэм. Знач можно закупить таблетосов, еды у меня много. Нужно от котов попрятать, а то будет мне то шо уже было.

дописываю: в комментах уже написал и показал.

ху із он дьюті тудей?

шото из прошлого

--- ху із он дьюті тудей?

На Карпатах 85-90 км в час

Когда я ходил в школу, одноклассник хвастался что ему отремонтировали и подарили мопед Карпаты.

Но отремонтировали его так что мопед стал лучше чем новый. Ехал быстрее чем новый. Аж до 90 км в час. Он сам разгонялся до 85 км\час (так рассказывал одноклассник). А когда его спросили "а как ты узнал что скорость была 85 или 90 км?, если на спидометре отметки только до 60 км\час". Он ответил "Когда стрелка подошла к 60 км\час, она пошла на второй круг, заново начиная с нуля. И во втором круге дошла до 25 км\час. А 60 + 25 будет 85". Я вспомнил об этом когда измерял скорость.

Однокласниця Оля спундюкала мій фотоапарат, а інша однокласниця, Світлана, пундюкала мою кукурудзу

Про Олю:

Поїхав я центр села, ближче до цивілізації... Зустрів однокласницю, кажу/запитую "Сфоткаєш мене посеред центру, разом з Тюхтієм?" Дав їй фотоапарат і кажу "Відійди метрів на 20". Вона відійшла, сфоткала раз, два... Я їй махаю руками і кричу "Давай іще знімай!" А вона стала відходити все далі і далі від мене, я став шото якось хвилюватись, думаю "ну невже вона щас знкне з фотіком?, і нафіг їй здався такий древній фотік?" Поки думав, Оля зникла за правим поворотом. Я від такої фігні аж проснувся. Знову з таким дивним відчуттям що було коли я катався на лісапєті по супермаркету.

Тепер про Світлану:

Була у нас колись-десь-якась земельна ділянка, 6 соток. Щось ми там садили... Але було воно далеко від дому. І так сталось що біля земельних ділянок інші люди випасали своїх велико- і малорогатих домашніх тваринок. І всі люди стали помічати що хтось у них (і в нас) ламає, зриває молоду кукурудзу.... І ось одного дня в школі (я тоді іще був монунький) Світлана-однокласниця пробалакалась. Сказала шось типу "ну я прийду додому, поїм, тверєй погодую... Потім підем кудись туди" То Світлана щось домовлялась з кимось кудись іти. А її запитують "ну а ти встигнеш? У тебе ж не якийсь кіт чи собака, щоб їх швидко нагодувати..." "Тюю, а шо там тих тварєй годувать? Главне води поналивати. А рядом огороди - піду нашматраю молодої кукурузи, кину і всьо "

Колись я цю історія про Світлану розповів у однокласниках (давно було діло). Ой що там почалось! І образи, і матюки, і посилання... Але воно мені все навіть не фіолетово, а взагалі аж ніяк.