Скуплявся сьогодні в ахіре… в охріне…, блін, забув як звуть той магазін…
О, кажись, згадав! В архідєї… та нє, шось не воно… ааа, Оазис. Воно називається Оазис!
Скупляюсь я в тому Оазисі, заходить якийсь малий… (мабуть зі школи ішов?, але в суботу школи нема(?)). Купив він сміттєіжу (якусь чіпсу чи хвіпсу – я не розбираюсь в новомодній сміттєїжі).
Коли він хотів виходити з магазину, продавець запитала його:
- Ти чого без шапки?, на дворі морозяка такий страшний...
- Та я утром ішов в школу і загубив шапку - каже малий.
- Хочеш чаю? - запитує продавчиня.
- Да - сказав малий.
Вони і далі про щось говорили, але я вийшов і відразу після мене в магазин залізло кілька покупців.
Біля Оазису зустрів знайому, Лізу.
- Чого до нас не приходиш? - запитує вона.
- Так зіма ж на дворі, сніг. Іще й лісапєт негодний. Може аж весною доберусь до вас.
Трішки подумав я про чай, про малого, про школу в суботу, про його загублену шапку, про батьків, які порвуть свого малого на нінашо через загублену шапку…
Згадав що хотів купити рукавиці. Пішов до іншого магазину, а потім додому, тихо матюкаючи довбаний холод, голод, життя, вся і всих... Але поки дійшов до дому — то стало аж жарко, але ноги були мокрі і задубілі :((
Мораль етой історії... Та яка нахвіг мораль? Колись десь чув розмову про те, що житель міста і житель села відрізняються.
От вам і різниця. Чи можлива така ситуація у великих містах?
Можливо і можлива, але я все-таки вважаю, що така ситуація малоймовірна у великому місті.