Активность: посты



, стр 28

Мене вся ота очевидна фігня мало хвилює. Мене більш цікавлять дивні події, що відбувались. Але так як я іще сам не розібрався що то було, то я вам не можу пояснити — бо сам до кінця не зрозумів. А стосовно всього іншого — складного нема нічого: або, або, або: 1 - або конкретно в селі вирішили прибрати аптеку (9 чи 11, якщо не більше, аптек) для такого села - це явно перебір. Хоча чим більший вибір — тим для споживача краще. І чому саме було обрано цей РУАН? Я не знаю. 2 - або на всеукраїнському рівні власники аптечних мереж щось не поділілили і вирішили прибрати цілу мережу аптек — конкуренція. 3 - або дійсно хтось щось побачив і вирішив продовжити традицію Аліскіна — писати пісульки. 4 — або іще шось... Стосовно 3 пункту: В даному конкретному випадку так не робиться. Помітили ви щось, зібрали докази (відео, фото, можливо іще щось)... Зібрались всі разом і за кілька хвилин знесли торгову точку. Розбіглися в різні сторони. Але, (якщо почати, чи продовжити нести ахінєю) мені всі оці продавці, покупці, кришєватєлі і вся інша погань взагалі аж ніяк. Навіть не фіолетово. Справа не в тому що продають, справа в тому що є попит. І я не бачив і не чув щоб хтось з татупєдів хоч раз щось хрюкнув про необхідність прийняття закону про пропаганду здорового образу життя. Можна ж зобов’язати всі телеканали хоча б раз на день ставити корисну соціальну рекламу. Кому це потрібно? Та нікому - всим нас*ати. 1 — або наркомафія, щоб дізнатись хто написав? Тільки в чому тут смисл/сенс? 2 — або співробітник РУАНу, по указанію начальства, щоб перевірити чи реально в мережі аптек таке твориться 3 - або співробітник РУАНу, по указанію начальства, по причині вказаній в пункті 1. 4 — або іще щось/хтось...

Коротюнка замєточка про підполковника СБУ який був у мене дома. Веселити деградуючу фейсбучну публіку я не збираюсь. 30 жов... бл., Все це почалось раніше. Не хочу всих деталей описувати. Десь приблизно в середині/в кінці серпня 2018 я помітив і відчув що щось дивне і не класифікуєме відбувається. Щоб пояснити що конкретно відбувалось потрібно написати в рази більше тексту. Та і не кожен зрозуміє що до чого, як і навіщо. Тому я не буду про це розказувати. 30 жовтня 2018 підходить (але спочатку він поспілкувався із сільським бабйом, що стояло на початку вулиці і мабуть комусь отсас… обсмо… перемивали кісточки) до воріт якийсь мужик і говорить: - я підполковник сбу. ви аліскін? - ну да і нє, а шо хто і до чого? - трішки ахрінєвая, запитав я - ну ми о вас всьо знаєм, я підполковник сбу, щас ксіву покажу... Своє прізвище, ім'я не сказав. А зразу ж швидко-швидко поліз по своїх карманах у пошуках ксіви. Дістав він портмонє коричневого кольору, знайшов вкладку з потрібною ксівою і махає нею у мене перед носом. Дивлюсь я на ту ксіву і понімаю, шо я шото недопоніаю. Там була кругла пєчать "РУАН" і напис "Внутрішня служба безпеки ..." Не помню шо то за безпека така і до кого/чого вона відносилась. Як звуть цього кределя - я не знаю. Не звернув уваги, але кажись по-батькові його “Александрович”. Це я підмітив коли змусив його пред’явити ксіву іще раз. Його портмонє було товстеньким, мабуть там була ціла куча ксів, на всі випадки життя. Так як ксіва була в потмонє, то можливо що то була проста бумажка, яку можна надрукувати на будь-якомсу кольоровому принтері. - ви пісалі что-то? - ??? я багато чого пишу. Шо конкретно? - ну там напрімєр в сбу ілі в прокуратуру? - тю, бл., ну писав я і в сбу і в прокуратуру, і в міліцію. Он іще пів мішка бумаги осталось від тої писанини. Шо конкретно "я пісал" і коли? - ну по поводу аптєк ілі еще чего-то...? - ааа, ну колись, не помню в якому годі, в якійсь аптеці шось мені не понравилось, даже не помню шо іменно, і я вкантакті... - та нет, не вкантакте. я же уже сказал: в покуратуру, в міліцію, сбу, может еще куда? и не когда-то, а относітєльно надавно. - ??? та нічого я нікому нікуда не писав. А коли це “относітєльно недавно”?, і до чого тут я? - ну так ти точно нє пісал нічєго і нікуда? А то єслі пісал, то ето уже крімінальная статья "За клєвету". Ти точно нічєго нє пісал, а єслі пісал, то ... сейчас новий закон "за клєвєту". Ти пісал что-то? - та не писав я нічого нікому. Толку від всякої писанини нема ніякого. Я то тут при чому? шо случилось? І яка стаття “за клєвєту”? - не давно прінялі закон… і єсть стаття “за клєжвєту” - номер статті який? - я не помню/не знаю. Сейчас законы постоянно изменяются. - ну а шо сталось і коли хтось шось пісал? - та тут такоє дєло: Кто-то написал донос на аптеку і подпісаля твоім імєнєм,... Всьо ето прішло нам аж на адміністрацію прєзідєнта і ми щас виясняєм... Ти точно нічего не пісал? - нє, нє пісал. А коли це було? - в конце авгутса…, а может у тебя есть враги которые просто решили тебя подставить, ілі может ето какая-то общественная організація, актівісти...? - та не знаю я. А шо і про яку аптеку хтось шось мог написати...? - укралі партію сільнодєйствующих етіх... антібіо.. анабол… - анастетіков – поправив я його - ну сільнодєйствующіх обєзбалівающіх. Ета партія была предназначена для фронта, а ми получілі інформацію что іменно ета партія продаєтся через аптечную сєть РУАН. Я из Кієва... і уже два дня в Днєпре... Разбіраємся... Но тут еще не понятно, дэйствітєльно лі ета партія продайоця через аптечную сеть. Вполне возможно что ето конкуренти напісалі чтоби убрать аптеку. Сичас аптека перерегистрируеться под другую аптеку. Потому что открыто криминальное производство. И аптека перерегистрируеться для того чтоби как-бє уйти от названия РУАН... Так ты точно нічєго не пісал? і нє знаєш кто би мог ето сдєлать? - сівши на стінку і взявшись за свою голову, розпоів він мені. - шо, голова болить? - з усмішкою запитую я. Мабуть не всі знають, що спілкуватись зі мною не просто. Під час спілкування у співрозмовника починає боліти голова, потім він поступово переходить в змінений стан, потім навіть може впісятись і вк*тись, потім зовсім втрачає свідомість і настає смерть. - ... Я два дня не спал. - потираючи виски, відповів він. - а вчора то ви тут їздили? Я вам шо звізда, знаменитість якась?, щоб мене приховано фоткать? І ето… можу я подивитись на ту писанину? я можу по стилю написання дещо прояснити. - нет, это же секретниє докумєнти. Но я могу тебе пріслать только без "шапок", без заголовков докумєнтов. - Мне еще нужно чтобы мы с тобой напечатали один документ… - ??? який докумєнт? І почєму іменно “напєчатать”? - ну ти жє пісать не можеш… потому і тє документи билі напєчатани. Они же знают что ти пісать нє можєш, вот и напечатали… Під час розмови хтось зателефонував. То був його “подчинньонний”. Він запитав у цього “падпалковніка” чи довго він у мене буде… Вони приїхали не прям до двору, а машину поставили на початку вулиці, майже в лісі. І цей “падпалковнік” пояснив мені, що свого “подчінньонного” він відправив у ліс, збирати гриби. А коли він його відправляв по гриби, то той говорив про мене “а може у нього зброя? Може він небезпечний”. Під час нашого прєлєсного опчєня “падпалковнік” запитав мене, чи є у мене зброя. Я на нього глянув окосєвшимі глазмі… І показав на іржавий кинджал – ним я зчищав/вирівнював глину біля вікон. В той період мені допомогли з вікнами. Два пластмасованих вікна мені пришпандьорили. Але зимою особо тепло не було. Але якби були оті старі вікна – то я до весни може б і не дожив. За весь час опчєнія “падпалковнік” разів п’ять запитував мене: “А гриби в лісі є?” Потім цей падпалковнік есбеу запитав і записав у мене дату народження і сказав що іще заєдет к паре чєловек, порасспрашиваєт іх. Мабуть з поздоровленням буде така ж ситуація, як із "сєкрєтнимі докумєнтамі". Виходячи з двору я нагадав йому щоб він прислав мені документи шо оні получілі аж на адміністрацію прєзідєнта. Дав йому свою електронну адресу. Коли він вже направлявся з двору, то іще раз сказав: “ми знаєм о вас всё… знаєм что у вас справка єсть...” А коли вони на повних газах пролетіли на автомобілі біля двору, то я навіть номер машини не помітив. Пилюки багато було. Довелось запрпягати Тюхтія і на ньому відправитись навздогін. Аж в центрі побачив що то за авто таке. І номер дізнався. Джип майже чорного кольору, ззаду-зліва-зверху наклейка у вигляді морди тварини із сімейства котячих. Здається морда тигра. Номер авто (перші дві букхфи може і не такі) –

АЕ 20 02 НВ

. Я також записав номер ксіви цього “падпілковніка”. Якщо кому цікаво, то якщо я знайду його в купі сміття – можу і його вказати. Тільки навіщо? Який з цього толк? Потім… В той же день, і протягом іще кількох днів, було у мене бажання написати в СБУ про цей дивний візит, цього дивного падпалковніка-грібніка. Але поглянувши на півмішка моїх пісульок… - перехотілось мені відволікати СБУ від їхньої роботи. Всього-всього не написав, але основну суть візиту падпалковніка передав. Можливо я пізніше стилізую текст під одну мову. Легше буде читати. Вже дещо виправив і доповнив Я, мабуть, аж післязавтра, напишу другу частину. Сьогодні-завтра не хочу сидіти біля компутера. Очам потрібен відпочинок. Хочу біля двору погребтись і бл., якось відремонтувати лісапєд. А то мене вчора чуть по асфальту не розкатали біля короткого мосту, там десь біля 5етажки. Тюхтія вже справив. Але він іще хромий на одне колесо. --- В 2 частині не буде нічого страшного або смішного. Буде сумне.

В большинстве (во всех) соц сетях сразу же после регистрации и входа вам предлагается всякое ***. Популярные посты, темы, известные люди-звИзды, сразу же всё и все прям кричат "вступи, подпишись, подружись, оцени, зацени, поставь лайк, сделай рэпост..." На этом блог сервисе такого бешенства нет. Сразу после первого вашего входа на сайт тут не ни новых постов, ни новых комментариев, новых картинок тоже нет. эээ, ну они есть, но они вам по умолчанию не показываются. Пользователь сам решает (вы сами решаете) с кем дружить, что читать, где комментировать. Я по умолчанию не подписываю пользователя на себя. Я об этом уже где-то писал. Наверное потому так много мертвых трупов - пользователей которые зарегистрировались, зашли один раз, увидели что нет никаких новостей, никаких постов, картинок нет. Решили что нечего тут читать и смотреть. Ну и фиг с ними. Пусть очманевают от крысивых вк, фб, ок и прочего. Для того чтобы на страницах новостей шото было, желательно подружиться с кем-то или подписаться (подать заявку в друзья). Новостей тоже может не быть, потому что ваши друзья ничего не опубликовали, не прокомментировали. Такой вот краткий постик получился. Ссылку не него я присобачу к сообщениям ""Новых постов нет", "Новых картинок нет". Думаю так будет понятней.

Пятница доступна для зарегистрированных пользователей и только в пятницу. На страницу Пятницы пользователь, который получит выплату, попадает в тот момент, когда кто-либо из зарегистрированных пользователей (5 день недели). При наличии у пользователя постов с просмотрами, все просмотры суммируются. У кого больше будет просмотров, тот и попадет на страницу Пятницы. Если таких пользователей больше одного (такое вполне может быть), то на\в Пятницу попадет тот, кто первым опубликовал пост, просмотры которого учитываются. Какие посты учитываются в расчете? Суммируются просмотры постов, опубликованных пользователем за прошедшие 7 дней. Откуда же берутся эти просмотры?: Я усложнил это. Раньше было чуть проще. Сейчас такие правила\параметры: Для того чтобы ваш пост получил +1 просмотр: должны быть зарегистрированы на сайте X дней и\или создать Y постов и\или написать Z комментариев. должен быть зарегистрированы на сайте X1 дней и\или создать Y1 постов и\или написать Z1 комментариев. Должны, должны... Знаю что такое отпугивает пользователей. Многие (все) подумают "Какова х*** я чё-то должен? Кому? и за что?" Думайте что угодно, мне абсолютно нас*ать. Почему с просмотрами всё так сложно? Например, есть (обязательно будут такие!) пользователь который при просмотре постов других пользователей, добавляет им +1 к просмотру поста. И вдруг (ну просто так захотелось ;%))) этот хитрый пользователь регистрирует другой аккаунт на сайте. Создает в нем несколько постов и со своего основного аккаунта (который добавляет +1 к просмотру поста) накручивает просмотры второму своему аккаунту. И опля, фейковым, вторичным аккаунтом он попадает на страницу Пятницы... ? Неа, никак нэт. Вот потому такие жесткие правила\параметры. Ну а если в общем и вообще, то просто создавайте, читайте, комментируйте без напряга. На сайте сейчас зарегистрировано 2,5 (не 2500, а два с половиной пользователя ;%:)))). Когда число пользователей достигнет какого-то значения, возможно регистрация приостановится. Все мертвые аккаунты будут удалены, для того чтобы добрать активных пользователей. Вынужден был написать этот пост, потому што ... :( целую ночь потратил на поиски темного кота в темной комнате. добавляет - не сам пользователь добавляет, а его репутация позволяет ему сделать +1 к просмотру поста и система сама прибавляет 1. ааа, ну думаю, и так понятно, что при просмотре своих постов, количество просмотров не увеличивается.

Еще один полуживой пользователь зарегистрировался. Наверное просто зарегистрировался и всё. Хорошо что капчу смог осилить. Для некоторых она вообще не пробивная.

Це я про зовнішній вигляд (оформлення) сайту питаю. На скріншоті повинно бути видно Якісь рамки навколо пунктів меню Чи це лише у мобільних? ---- Ось що роблять тим, хто над адміном усміхається

Zivert - Ветер перемен Саундтрек OST Чернобыль 2. Зона отчуждения

тов Агат мейл лохотрон развод. будьте осторожны Приходить до мене сусідка і каже "Мене направили до тебе шоб ти кої-шо перевірив. Ти ж в компутер умієш залазити?" - ??? - Та я ось виграла 225 000 грн. но мені сказали щоб я сходила до тебе, ну для провєрки. - Ну шо там у вас? - Та ось тільки я одна виграла по цій акції чи лотарєї, чи шо воно таке... Дає мені якусь рекламну інформацію. Я миттєво зрозумів що до чого. Запитую: - Ви їм хоть іще нічого не платили, гроші не відсилали? І де ви найшли оцю акцію? - Та в газеті Мєчта чи іще якась... Ні нічого я їм не платила. - А може шось купували? - Да, я купила в них омагнітітєль (чи омагнічувач) для води за 500 грн. - А ну дайте я щас провірю шо це за акція така... Глянув я і дізнався що то ***, які займають торгівлею в інтернеті. ВИПРАВЛЯЮСЬ: ТОВ АГАТ МЕЙЛ торгує не тільки в інтернеті, а і через звичайну пошту. Вид діяльності: Статутний фонд у них 35 000 грн. Які виграші в сумі 225 000 грн. при їхньому статутному фонді? ... ето... ну самі розумієте. І у виді діяльності нічого не сказано про лотереї або якісь виграшні акції. На листах акції було дуже багато дрібного, тонкого, поганочитаємого тексту. Спочатку сусідка була радісна, мабуть думала що дійсно тільки їй одній так пощастило. А я такий не хороший паганіст зіпсував їй настрій. Я детально не вчитувався в ті акційні бумажки, але підозрюю, що там було написано дрібним текстом, що ніхто нічого не отримує. Це лише маркетинг. Ті хто розводять так людей, знають що і як потрібно робити щоб уникнути відповідальності. Запитав "хто вам прєдложив взяти участь в цій акції?". Вона відповіла, що надоумили її внуки: "ну давай та давай. а вдруг виграєм?". чи 500 чи 560 грн. Я не запам'ятав точно.

Linkin Park - In The End (Mellen Gi & Tommee Profitt Remix)

Zivert - Зелёные волны (2018)

"...ми плануємо запровадити потяги сполученням Київ-Берлін та Мукачеве-Кошице вже цього року. Ми продовжуємо свою політику розширення транспортного сполучення з ЄС..."

Бля, видалив я попередній запис Випадково Не блогер я аж ніяк Там у коментарі було написано, що додавання картинки В КОМЕНТАР способом [BIMG]посилання_на_картинку[/BIMG] не годиться, бо картинки в інтернеті немає Вона лише у мене Була А ситуація, зображена на цій картинці, у мене постійна І лише з цим сайтом

Гроші отримаєте або сьогодні вечером, або завтра/післязавтра. У мене нема рахунків в банках. Для переказу потрібно добиратись до цивілізації, в центр села. Погода зараз не хороша - тому буде така затримка. І ето... Отримаєте або 230 з чимось, або 250 з чимось. Точно не знаю скільки % за поповнення з мене візьмуть. Іще одне "ето": Якось вже не цікаво стає. Виплати отримують одні і ті самі користувачі. Трупи реєструються, але толку від них ніяого. Після отримання грошей скріншот в студію і поділіться новиною в соцмережаж.

Виявляється, що ідея авто на електрорушійній силі не така нова як хтось міг подумати і герой на фото вище в цьому аж ніяк не першопроходець. Отож зробимо з вами, шановні читачі, екскурс в історію електрокарів. Виявляється на початку ХХ століття близько 30% тодішніх авто в США працювали на електриці і саме електрокари були першими самохідними екіпажами, які лише за декілька десятиліть витіснили машини на спирті та бензині. Трохи цифр в датах Перші досліди з "самохідними екіпажами" робив англієць Роберт Андерсон. Саме йому належить пальма першості з винайдення "воза на електричних батареях". Нажаль, історія не зберігла для нас світлин цієї диво-машини. Наступного разу "електричний залізний кінь" виходить на арену 1899 року вже на справжніх автоперегонах. На фото бельгієць Каміль Женатці, на електромобілі La Jamais Contente вперше розігнався до швидкості 100 км/год. Автомобіль був ним спроектований самотужки, "з нуля". Кажуть, що після такого тріумфу певний час містами Європи їздили перші електротаксі. Близько третини автівок на дорогах США працюють від електричних батарей. Такі машини були розраховані в першу чергу (як це не дивно) на жіночу аудиторію, прикрашалися квітами, дорогою обшивкою та годинниками ))) Велетні тодішньої промисловості та науки Генрі Форд та Томас Едісон працюють практичним та недорогим електрокаром, що мав би запас ходу 160 км. Але на той час їм не вдалося втілити цю ідею в життя, вони припинили всю дослідницьку діяльність в цій галузі, про електрокари було забуто на 50 років. Зоряний час електромобілів в 20-му сторіччі минув, а до 21-го століття було ще далеко та деякі спроби зробити екологічне авто мали місце і тоді "У 1959 році фірма National Union Electric Corp. переробляє сотню моделей Renault Dauphine, обладнавши їх батареями. Серія отримала назву Henney Kilowatts: всього продали 47 машин, більшу частину було продано енергетичним компаніям. У 1960 роках, зважаючи на зростаюче занепокоєння щодо забруднення повітря і погіршення екології в мегаполісах, дослідні зразки представляють і інші гіганти індустрії, наприклад, General Motors." Висунення більш жорстких вимог до викидів парникових газів змусило автовиробників знову задуматися про машини на альтернативному паливі. У 1997 році General Motors представила EV1: в цілому компанія випустила більше тисячі одиниць цього електрокара, надавши їх в оренду жителям Каліфорнії і Південного Заходу США в рамках ринкового дослідження. Тоді ж у продаж надходять перші гібриди Toyota Prius і Honda Insight, а Nissan влаштовує презентацію фургона Altra EV, який в рух приводили літій-іонні батареї. А Tesla Motors з`являється на білий світ лише в 2003 році, так би мовити на плечах гігантів, як колись писав Ньютон. Ось така в мене сьогодні вийшла історія, бажаю всім приємно провести час в Мережі!

Скуплявся сьогодні в ахіре… в охріне…, блін, забув як звуть той магазін… О, кажись, згадав! В архідєї… та нє, шось не воно… ааа, Оазис. Воно називається Оазис! Скупляюсь я в тому Оазисі, заходить якийсь малий… (мабуть зі школи ішов?, але в суботу школи нема(?)). Купив він сміттєіжу (якусь чіпсу чи хвіпсу – я не розбираюсь в новомодній сміттєїжі). Коли він хотів виходити з магазину, продавець запитала його: - Ти чого без шапки?, на дворі морозяка такий страшний... - Та я утром ішов в школу і загубив шапку - каже малий. - Хочеш чаю? - запитує продавчиня. - Да - сказав малий. Вони і далі про щось говорили, але я вийшов і відразу після мене в магазин залізло кілька покупців. Біля Оазису зустрів знайому, Лізу. - Чого до нас не приходиш? - запитує вона. - Так зіма ж на дворі, сніг. Іще й лісапєт негодний. Може аж весною доберусь до вас. Трішки подумав я про чай, про малого, про школу в суботу, про його загублену шапку, про батьків, які порвуть свого малого на нінашо через загублену шапку… Згадав що хотів купити рукавиці. Пішов до іншого магазину, а потім додому, тихо матюкаючи довбаний холод, голод, життя, вся і всих... Але поки дійшов до дому — то стало аж жарко, але ноги були мокрі і задубілі :(( Мораль етой історії... Та яка нахвіг мораль? Колись десь чув розмову про те, що житель міста і житель села відрізняються. От вам і різниця. Чи можлива така ситуація у великих містах? Можливо і можлива, але я все-таки вважаю, що така ситуація малоймовірна у великому місті.

Приведу простые и понятные аналогии: Взяв пару досок, пилу, гвозди и молоток можно сделать полочку, скварешник..., но многоэтажный дом построить не получится. А если получится то ЧТО это будет? Применительно к коду сайта, можно сказать, что я из досок, орудуя пилой, молотком построил многоэтажный дом. Еще один пример: в книге с тысячами страниц текста без абзацев, без знаков пунктуации, без оглавления сложно что-то исправить, дописать\переписать, изменить сюжет. Даже грамматические ошибки трудно находить\исправлять. Я написал такую книгу. И сам с трудом понимаю что и как, и зачем. А как другой человек сможет понять о чём эта книга?

источник

26 января 2018 50 грн 2 февраля 2018 100 грн 9 февраля 2018 150 грн 16 февраля 2018 200 грн 23 февраля 2018 250 грн 2 марта 2018 300 грн 9 марта 2018 350 грн 16 марта 2018 300 грн 23 марта 2018 250 грн 30 марта 2018 200 грн 6 апреля 2018 150 грн 13 апреля 2018 100 грн 20 апреля 2018 50 грн 27 апреля 2018 100 грн (есть пользователь) 4 мая 2018 50 грн 11 мая 2018 100 грн 18 мая 2018 150 грн 25 мая 2018 200 грн (есть пользователь) 1 июня 2018 50 грн 8 июня 2018 100 грн 15 июня 2018 150 грн 22 июня 2018 200 грн (есть пользователь) 29 июня 2018 50 грн есть 6 июля 2018 50 грн 13 июля 2018 100 грн 20 июля 2018 150 грн 27 июля 2018 200 грн 3 августа 2018 250 грн 10 августа 2018 300 грн 17 августа 2018 50 грн 24 августа 2018 100 грн 31 августа 2018 150 грн 7 сентября 2018 200 грн 14 сентября 2018 250 грн 21 сентября 2018 300 грн 28 сентября 2018 50 грн 5 октября 2018 100 грн 12 октября 2018 150 грн 19 октября 2018 200 грн 26 октября 2018 250 грн 2 ноября 2018 300 грн 9 ноября 2018 50 грн 16 ноября 2018 100 грн 23 ноября 2018 150 грн 30 ноября 2018 200 грн 7 декабря 2018 250 грн 14 декабря 2018 300 грн 21 декабря 2018 50 грн 28 декабря 2018 100 грн

З'явилось у мене трішки вільного часу.

Вирішив дещо опублікувати.

Раніше я обіцяв-обіцяв і от нарешті.

Я довго думав чи писати про це чи ні. Вкінці зазначу чому я все-таки вирішив розповісти дещо із житія-битія.

Кінець літа, початок осені...

Колись мені сусідка сказала, що бачила у мене у дворі якусь лічность. Я запитав, коли конкретно вона помітила. Сусідка сказала що тоді-і-отоді та лічность ходила у мене по дворі. Хм-м... дивно, подумав я, мене ж тоді не було дома. Потім, через тижня два, я їду додому і бачу що згадувана лічность іде по дорозі від мого (чи біля) мого дому. Я не бачив чи та лічность була у мене в дворі чи ні. Просто зустрів її і не звернув уваги. Але знову сусіди докладають: “... бачили, вона лазила у дворі. То твоя жінка? Бо ми її стали часто бачити у тебе дома...” Я відразу і не допер що до чого.

Середина осені...

Приходить до мене та лічность і говорить: “У тебе сто грам є?” Культурно послав я її.

Кінець осені, початок зими...

Погода на дворі дуже не тепла. Приходить до мене лічность і говорить: “Пусти мене на квартіру. Я собі вже давно шукаю до кого піти на квартіру... Я буду тобі посуду мити, буду помогати, і те і се...” Я кажу у мене ситуація не дуже хороша. Зимою холодно, літом жарко. Буває таке що нема чого їсти. Лічность відповідає таким тоном як в церкві співають чи відспівують, проотяжноо, плааксиво: “Ну у мене тоже все погано. Зімою холодно, і свєту дома нема, і їсти нема чого... Ну так я ото у людей ходю просю. Пусти меене на кваартіруу, я буудуу тобі помогаати, посудуу миити...” .

- - -

Я вже зрозумів хто ій іще влітку розповів про мене. Коли до мене приходила Оксана, то коли ми с... спілкувалися, то вона якось сказала: - Давай я тебе женю на Олі - на якій такій Олі? - ну вона біля мене живе, отам тіпа десь біля кладбища - ааа, та ну її на... Була вона колись у мене. Це було давно-давно. Вона тоді літом в +35 співала “ой мароз, мароз...”. Я від таких жахаюсь. - ха-ха-ха, була? Співала? Ну так вона така ж відірвана як і ти. Як кажуть “два сапога — пара”.

- - -

Ото така розмова була у мене з Ксюнькою. Хто ж знав, що вона дійсно “буде мене женить”, і хто міг подумати що та Оля почне ходити до мене в гості? А от що було далі... - я і сам нємножко в шоккє від того всього. Повертаємось до лічності, до Олі. Всих цікавих/не цікавих деталей не хочу описувати. - а покажи мені хату - тю, та там нема чо дивитись. Там щас холодно і не особо чисто - а оце в тебе стара хата? ти в ній не живеш? можна я там буду жити? - там холодно і лампочок нема. - так у тебе тоже свєту нема? - та ні! просто в цій хаті лампочок нема. - а, а дай мені лампочку, я провірю чи там свєєт є - електрика там є. в старій хаті ЛАМПОЧОК нема Тим часом на дворі стало дуже холодно, та і я вийшов надвір в тапочках і не вдітий. Кажу Олі, “кофе будеш”. Впустив її в хату, бадяжу кофє... Запитую: - тобі скіки сахарю? - три ложєчки Собі я зробив чай. Сидимо в кімнаті, кліпаєм одне на одного кліпалками... - ну шо ти іще розкажеш? - запитує Оля мене - а шо я тобі вже розказав? - ну, еее, як ти вообще? - уточнює Оля ... І знову почала: “Пусти мене на квартіруу, я будуу тобі помогати, будуу посуду мити, буду прибиратии... у тебе моюще є? У мене є. Я можу принестии...” - протяжно-церковно заспівала Оля. “Давай спочатку пару днів поживеш у мене, а дальше буде видно” - відповів я. А сам думаю — ну шо за фігню я чудю? Оля сказала що сходе візьме свої вєщі і прийде до мене... Жду я, жду... її нема і нема. “Ну от і добре, значить її не буде” - подумав я з полегшенням. І тільки я так подумав, з’являється ця лічность із одним поліетиленовим пакетом. В тому пакеті всі її речі. Кинув я їй серед кімнати матрац, якусь подушку і одіяло знайшов. Сам розлігся на кроваті. Поки вона іще думала що їй робити, я майже став засинати, але повністю заснути я не міг. Моя голова була у філософському перевантаженні. Я думав-думав про всяке-різне... Але гроші сховав у карман. Бо були у мене деякі “любі друзі”. Один в хаті зі мною, інший водяний насос з ями тягне. Тільки я виходжу на двір, той друг що в хаті, дзвонить іншому, докладає йому про те, що я пішов надвір. Почала лічность вкладатись. Зняла ритузи... ой, не ритузи, а киртузи, ну тобто кирзаки (чоботи). І в кімнаті заблаухало не дуже приємним запахом. Перевернувся я до стіни, а там іще “кращий” смердозапах. Кішка, сцикля, понисцикала десь під кроватью. Лежу я в цих благоуханіях і чманію. А думок різних-всяких!, аж через вуха вистрибують... Тут я вирішив трішки порушити тишу. Кажу: - Оля, Оль, давай *бацця - У мене є чоловік... - у відповідь почув я, і згадав “старую пєсню о главном”. Мабуть вона скаже що він щас на заробітках в городі - подумав я і запитую: - ого, а де він? - він на заробітках... - відповіла вона і почала іще шось розказувати, але я її не слухав. ... Знову настала пауза... Я іще раз висунув... пропозицію, але на цей раз я промовив це, ледве стримуючись від сміху. Чомусь мені було весело. Сам не знаю чому. - Оль, давай *бацця - ну я ж тут для того шоб тобі помогати, посуду мити, прибирати — почала вона церковно співати... *бацця я не хотів. Зимою “ніжний мішка мій міжніжний” засинає до весни. Мені було цікаво, яка ригакція буде в Олі. Знову тиша... Потім вона крутилась, крутилась,... перднула, піднялась і промовила сама до себе чи до мене “Я в туалєт”. Пройшло 2 хвилини, 7 хвилин, 15 хвилин... На годнник я не дивився, але приблизно так і було. Прислухаюсь я, може вона провалилась в туалет і кричить щоб її витягували, або іще гірше, може надворі перечепилась через щось і вже трупом десь лежить. Ввімкнув я світло на дворі, побачив що вхідна хвіртка відкрита. І в ту ніч в іншому кінці села була якась п’янка. Пісні лунали на все село, щось орали — ну свято в когось було. І скоріш за все Оля туди і направилась. Закрив я хвіртку, видихнув з полегшення і подумав “Ну от і все, кончились квартіранти”. Зайшов я в хату, розібрав напольну кровать (скрутив матрац, склав покривало, прибрав подушку). Пакет з речами виніс з хати, поклав на стіл біля дверей. Я вже не чекав Олю, ні цієї ночі, ні наступного дня. Наступного дня, аж вечером, завалюється до мене Оля: - я вчора трошки відлучилась, сьогодні я в тебе... - бери кульок і йди додому — сказав я, вказуючи на пакет. Ото такі справи. Але перед тим як публікувати цю історію я довго думав. Спочатку я перехотів описувати ці події. Чому? Ну деякі жителі Залупівки вважають Олю біосміттям. Навіщо зайвий раз про це розповідати? У неї в цьому році, літом, забрали двох дітей в дитячий будинок. Дитячі гроші вона не отримує, тому і теліпається по селу. А іще вона обікрала свою сусідку — поки баба лазила на огороді, чи сракала в туалеті, Оля вичистила холодильник. Але Оля - людина(?) Та тут можна луснути від філософських думок. Під час “квартірованія Олі” я думав-і-думав, та я не знаю що і як тут думати. Чому вирішив аж через кілька місяців описати? Тому що в магазині випадково зустрів Олю. І вона церковно-протяжно почала співати “дай мені грошей...”. А іще я декому обіцяв розповісти про ці пригоди.

Я еще осенью размещал объявление в местных группах в соцсетях. Но... ИЛИ все в районе немножко\совсем не читающие ИЛИ разумные люди не проводят время в соцсетях. ---

Кодить не хочу - хочу читать!